Зранку тему вам ношу, яку випадково почула в відео. І причепилася.

Але забігалася, тож пишу зараз. А тема лекції буде зранку, щоб не плутатисью. Отже.

Є люди, залежні від нікотину, цукру чи смаколиків. А є залежність від негативних емоцій.

Коли тіло на чисто біологічному рівні починає вимагати чергової дози тривоги, роздратування чи провини. Прикиньте?

Щоразу, коли ми проживаємо сильне почуття, мозок вивільняє відповідний хімічний «коктейль». Ці речовини розносяться кров’ю і зв’язуються з рецепторами на поверхні наших клітин.

• Коли ми занурюємося в жалість до себе й ниття, мозок парадоксально виділяє - наші внутрішні «знеболювальні», які дають солодке відчуття полегшення й утечі від реальності.

• А коли лютуємо, дратуємося чи ображаємося — отримуємо потужний укол адреналіну та кортизолу, який дає хибний сплеск сили, відчуття правоти й тонусу.

Клітини призвичаюються до постійного шторму і перебудовуються, створюючи більше рецепторів саме під ці «стресові» речовини.

А далі трапляється найцікавіший парадокс.

Якщо в житті такої людини раптово все стає спокійно, рівно й добре, їй стає не по собі. З’являється дивний внутрішній неспокій, фонова тривога, відчуття, що «щось точно має статися».

І мозок, отримуючи цей сигнал, починає підсвідомо шукати «дозу»:

•роздуває дрібницю до розмірів трагедії;
• знаходить, на що образитися в невинній фразі;
• вигадує найгірший сценарій розвитку подій;
• провокує конфлікт буквально на рівному місці.

Хороша новина - якщо фокусуватися на гарних емоціях, спеціально згадувати щось хороше чи дякувати, з часом залежність іде. І наавіть найбільший нитик може стати оптимістом

Добраніч)