Я думаю, що основна проблема нового австралійського закону про соцмережі, що прем'єр міністра Австралії, в якого щастя від цього закону повні трухани, на даний момент 62 роки. Я не знаю, що тут сказати, мабуть, "ок, бумер"Я колись про це казав, коли обґрунтовував необхідність анонімності в інтернеті. Інтернет — це не просто мережева інфраструктура, не велика енциклопедія. Це місце де люди живуть. Люди тут працюють, спілкуються і навіть трахаються. Вам може це не подобатися, ви можете дуже любити мацати траву, але реальність така, що в світі думка ноунейма з твітера важливіша за думку сусіда. Люди пишуть в тредс "непопулярні думки" тому, що їм важливе соціальне ствердження. Кенселінг може стати трагедією всього життя, хоча це все ще просто чуваки з інтернета. Здавалося, просто відрізаєш езернет, і живеш своє повноцінне життя, але це так не працює. В такому разі я вважав би спроби держави туди залізти посягання на мій особистий простір. Люди не можуть жити на вулиці, їм потрібен особистий простір. Коли люди в інтернеті живуть, люди не можуть бути постійно під наглядом банхамера-паноптикума. Люди мають право на безпечне зберігання нюдсів і сексуальних фантазій. Люди мають право на запис навіть своїх найдурніших ідей. Тому що зникнення приватного одна з найбільших проблем 21го століття, про яку мало хто говорить, тому що багато кому це навіть подобається. Ну бо люблять люди копирсатися в чужій білизні і вказувати як іншим жить. Природа в людей така. Тому фокус держави і має бути, щоб ця природа не брала верх, але вона власне і бере.Я вважаю, що це просто абсурдна ситуація, коли доступ до інтернету прирівняли до права водити авто і можливості займатися сексом (а якщо з однолітком, то секс навіть безпечніше виходить). Тому що користування інтернетом звісно може мати неприємні наслідки, так само як багато чого що в цьому світі, але я не знаю, що абсурдизується: соцмережі, які теж саме що бухнути, чи зґвалтування, яке теж саме... Що бухнути виходить? Так багато питань і так мало відповідей. Можна дуже довго розбирати кейси дівчинок, які надивилися в інстаграмі на магію гри світла і Adobe Photoshop, але факт в тому, що у 16 років, ці дівчинки зіткнуться із тим же самим. І навіть із гіршою ситуацією, бо мені складно уявити рівень хомячкізма людини, яка в 16 років потрапила в дивний світ тролінга та скама. І в якої вже є кредитка. Бо медіаграмотність це не урок в школі, на якому щось віщають рожевоволосі дівчата за 30, і це ще не найгірший варіант. Це софтскіл, що формується роками. Яке рішення проблеми? Правильно, вони звернуться до уряду і почнуть просити ще більше цензури і регуляцій, бо доколє? В результаті ми маємо процес формування паттерналізму, ідея держави-няньки, що має підтримувати стерильність простори від підкилимних монстрів, Ендрю Тейтів та інших моральних панік. І проблема в тому, що цей паттерналізм витравити із суспільства набагато складніше, ніж піддатися просьбам домохазяйок, що готові голосувати за в основному лівих політиків, які обіцяють здолати гадину.