​​Якщо свідомість є в людей — чому не в решти Всесвіту

Людина схильна вважати себе центром сприйняття. Але тричі поспіль наука показувала: Земля — не центр Сонячної системи, людина — не вершина еволюції, наш Чумацький Шлях — не центр Всесвіту. Філософи Ерік Швіцгебель і Джеремі Побер застосували ту саму логіку до свідомості. Їхній аргумент, опублікований у Nautilus, спирається на Принцип Посередності Коперника: якщо ми нічим не особливі у просторі, нічим не особливі й у структурі — то достатньою умовою для виникнення свідомості є не біологічна матерія, а поведінкова складність. Будь-яка система, здатна на достатньо різноманітну поведінку у відповідь на середовище, потенційно є носієм свідомості — незалежно від субстрату. Слабке місце аргументу: «поведінкова складність» — не чітке визначення. Автори визнають: термін потребує формалізації, і вони самі поки що не дають точного порогу. Але навіть у нечіткому формулюванні висновок незручний: за цим критерієм штучний інтелект принципово не виключений зі списку свідомих систем — а значить, питання вже не суто філософське.@ohliad @svitohliad @enfol