УРОК 83. ДАВАТИ СОБІ ДОЗВОЛИ.ЧИЙ ПІДПИС ПОТРІБЕН? «Коли я перестала чекати дозволу, почалося моє справжнє життя» Кларісса Естес “Жінки, що біжать з вовками” Анна Мозес усе життя працювала на фермі, виховуючи п’ятьох дітей. Малювати любила з дитинства, але вважала “це несерйозно”. В 78 вона дозволила собі взятися за фарби. Без учителів, без “правильних” технік... За кілька років її картини виставляли в Нью-Йорку, а президент Трумен нагородив її медаллю за внесок у культуру.Ми часто чекаємо дозволів ззовні. На відпочинок, на радість, на зміни, на справжність. Ніби хтось має офіційно підтвердити: “тепер можна... жити”. Але ніхто не приходить. Бо ми обмежені не так обставинами, скільки власними заборонами. І єдині, хто може видати нам дозвіл, — ми самі.Дозвіл іноді помилятися. Дозвіл почати заново.Дозвіл порадіти (навіть коли не все гаразд).Дозвіл іноді зробити неідеально (моє улюблене)).Дозвіл хоча б спробувати...Стоїки сказали б: «Ми самі керуємо своєю внутрішньою державою. Ми самі підписуємо собі укази. Чий ще підпис потрібен?»Підпишіть собі дозвіл. Хоча б на сьогодні. Раптом сподобається)