Я вчора ввечері писала про ілюзії. Про те, як наш мозок домальовує картинку, коли в ній недостатньо інформації, доповнюючи її до тієї, яка для нього зрозуміла, яка підкріплює те переконання чи образ, що вже створений раніше.

Зараз час, коли будь-яка картинка, яку нав’язують зовні, яка провокує емоції, має ще ретельніше перевірятися.

Бо чим вищий рівень виснаження, тим менше у нас критичності, тим швидше наш мозок піде шляхом, до якого ми схильні.

Чим вищий рівень виснаження, тим швидше ми повіримо в негативний сценарій, у найжахливіше припущення. Бо мозок у стані загрози швидше помічає небезпеку (навіть уявну), ніж те, що може бути безпечним. Це один із механізмів виживання. Негативні прогнози та сценарії для нього - їжа.

З підлітками, коли ситуація викликає сильні емоції у відповідь на будь-яку інформацію, ми напрацьовуємо реакцію:

СТОП! Головне - вчасно зупинитись. Зупинити всі зовнішні реакції. І розбираємо три запитання:

Хто? - джерело інформації. Перевірити, чи достовірне.
Що? - чи сама інформація достовірна, де це можна підтвердити…
Навіщо це потрібно? - які припущення викликають у нас емоції і кому вони можуть бути на руку.

Це ж стосується і дорослих. Ми не можемо собі дозволити витрачати сили і час на реагування на маніпуляції. І найголовніше - втрачати довіру один до одного.

Я вчора спостерігала за ситуацією в Петропавлівській Борщагівці. Зупиняла себе від реакцій. Дивувалась тому, як багато моїх знайомих казали: «Не все так однозначно». Бо є те, що однозначно. Наприклад, повага до військових.

Коли підбирала сьогодні картинку, думала, що ми не вигрібемо в інформаційних хвилях, які ставатимуть усе більшими, якщо не матимемо в руках «весел» - навичок, як саме грести. І сил на це. Навіть не знаю, що зараз важливіше.
Сил нам усім!

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз