Всі, хто зі мною знайомі, знають, як я люблю оригамі. Часто про нього і тут писала.
Сьогодні вирішила розповісти докладніше:

Спочатку папір, який в Японії був дорогим, використовували переважно в релігійних обрядах і церемоніях, з нього робили прикраси для храмів. і лише потім складання паперу стало окремим мистецтвом і розвагою.

У 1797 році в Японії вийшла одна з найдавніших відомих книжок з оригамі - Hiden Senbazuru Orikata, про створення композицій із паперових журавликів. Уявіть, в 1797 році!

А вже у XX столітті японський майстер Акіра Йосідзава допоміг перетворити оригамі на міжнародне мистецтво. Він розробив систему схем, яка дозволяла передавати способи складання, якими користуються досі.

Слово «оригамі» походить від японських слів oru «складати» і kami «папір».

Мене оригамі заворожує тим, що воно поєднує кілька процесів одночасно: роботу руками, зорове сприйняття, увагу, планування, відчуття послідовності. І ще - можливість досить швидко побачити результат своїх дій і потримати його в руках.

Під час складання залучаються різні мозкові системи. Тім'яна кора допомагає орієнтуватися в просторі й співвідносити побачене з рухами рук.

Префронтальна кора бере участь у плануванні кроків, утриманні мети й контролі дій. Зорові системи допомагають розрізняти лінії, кути й контури, а сенсомоторна система та мозочок - координувати й уточнювати рухи пальців.

Тобто це не просто заняття для рук: ми одночасно бачимо, уявляємо, плануємо, діємо й перевіряємо, що вийшло.

А ще послідовність згинів може створювати відчуття передбачуваності - те, що для нас особливо важливе зараз: є наступний крок, є дія, є видимий результат.

У мене завжди викликає захват те, як із плаского аркуша поступово з'являється щось об'ємне і дуже відчутне.

Сьогодні - картинка-жарт і проста красивезна схема. Можливо, ви захочете зробити. Я іноді так складаю серветки на столі.

Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз