Сьогодні в моєму календарі - День відпускання літа. Є те, що так складно відпускати. Особливо коли ми зовсім не встигли цим насолодитися. Літо було швидким і якимось непомітним. Іноді накочує відчуття, що воно ніби й не сталося з нами. Але все ж це було літо, яке ще пахне сонцем. І знанням, що попереду так багато часу. Час не питає, чи готові ми. Кожне літо просто поступово стає спогадом. А потім приходить знов - зі своїм теплом і своїм сонцем. Яким би не було наше літо, ми зберігаємо його тепло всередині. Щоб вистачило на всі прохолодні та холодні дні. Ми відпускаємо літо з птахами, які точно повернуться. Відпускаємо літні квіти, щоб насолодитися осінніми, можливо, навіть із глибшими кольорами. Ми відпускаємо себе - літніх у себе - осінніх. У чоботях, із парасольками, у пальтах чи куртках. З пледами, свічками і теплим чаєм. Коли ми розтискаємо долоню і щось відпускаємо, в неї обов’язково може лягти щось нове. Нехай осінь покладе нам у долоню те, що для кожного важливо. Доброго безпечного дня ❤️ #натхнення@stijkist Світлана Ройз