Це так дивно сьогодні відчувалося. Я почала створювати матеріали до нового навчального року. День холодний, майже осінній. У саду, уявіть, траву вкриває жовте й червоне листя. І тема підготовки до школи вже ніби на часі… І саме це нагадало мені, що цього дивного літа саме літо майже не відчулося.Написала матеріали про школу, трохи посумувала і сіла думати, що ж зробити, щоб літо все-таки відчулося й запам'яталося. Коли в мене зараз видається хвилинка, я сплітаю віночки та букети з лаванди. Уявляю, як даруватиму їх на різних подіях.Думаю про щедрість саду. Для мене це одна з найважливіших ознак літа. Що б не відбувалося - літо щедре. На сонце, хоч його цього року було не так багато. На надію.Я майже не встигала займатися садом цього року. Але вишні, порічки, аґрус, жимолость, яблука, лаванда, троянди - усе це так безумовно щедро дарувало себе. Я потроху збирала врожай і щоразу дякувала їм.І зрозуміла, що в мене майже немає літніх фото…. Мабуть, справа не в тому, що суб’єктивно літа майже й не було. Воно було. Живе, справжнє. Просто я через постійні турботи не встигла в ньому побути.Але у нас же ще є час. Встигнути створити літні спогади. Як запаси на зиму. Як ви зберігаєте літо?Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз