Сьогодні була розмова про успіх, порівняння і наші різні “точки старту”. Приятелька порівнювала себе з людиною, яку ми обидві добре знаємо. Казала, що коли бачить, скільки та досягла, починає знецінювати себе. Вони ще й однолітки.Я попросила її подивитися не лише на зовнішній успіх, а й на кількість кроків, які довелося пройти кожній із них. Вік - один. Але точка старту, життєві обставини, внутрішні й зовнішні виклики були зовсім різними.Я нагадала, з чого вона починала. Як без підтримки, без початкового капіталу, сама з дитиною в іншому місті вона змогла побудувати бізнес. І найголовніше - скільки внутрішньої роботи проведено, щоб стати тією, якою вона є зараз. І які стосунки в родині у неї зараз. Я не знаю, що відбувалося й відбувається всередині її однолітки, з якою вона себе порівнює. Можливо - і, скоріш за все, - вона теж проходила свої кризи й випробування. Але їхні стартові можливості були дуже різними.Вони йдуть не тими самими сходами. І, можливо, ці сходи взагалі розташовані в різних площинах. Бо для кожної з них і кожного і кожної з нас успіх і щастя можуть означати зовсім різне.Можливо, наша зрілість і в тому, щоб не міряти себе чужими сходами, ми не знаємо взагалі, куди вони ведуть. А помічати те, скільки ми вже пройшли своїми.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз