Я ще почуваюся досить слабкою, але вже виходила на вулицю.Зраділа, що хочеться розрізняти, і можна побачити щось приємне та зворушливе. Мене лякає стан, коли перестаю це бачити. На ділянці зустріла єдину квітку лаванди. і троянду, і маргаритку. І сонечко серед пожухлого листя.Навіть якщо воно єдине – в цій єдиній квітці, комашці є життя і цвітіння. Кілька днів я відчувала справжнісіньке обнуління. Вже розуміла, що так і може виглядати вигорання.Сьогодні з партнерами з’ясували, що не зможемо втілити один красивий проєкт і я навіть зраділа, бо щось в ньому мене муляло. А після "обнуління" – якщо дати собі можливість не поспішати, всередині можуть виникати ідеї нової якості, досвіду та сили.А замість одного проєкту для дітей, що ми зупинили, я написала концепцію для двох нових і думаю над третім.Сьогодні думаю про те, що ми не знаємо, коли саме час для квітування нашого,чи ідеї. І що так важливо дати собі "обнулитись" Відновлення нам ❤️ Доброї безпечної ночі #роздуми@stijkist Світлана Ройз