Я сьогодні провела експеримент, запитала у кількох знайомих: який вираз обличчя у дівчини за картинкою. Тільки одна людина сказала, що вона усміхається. Хтось казав: сум, злість, втома, байдужість.Питала: а після того, як подивились кілька секунд на картинку, стан змінюється? – так, хочеться усміхатись. Ця картинка стала несподіваним проєктивним тестом. Ми часто проєктуємо власний стан на іншу людину. Тому більшість і побачили стани "впізнавані".Але коли з’являється усміхнене обличчя, навіть намальоване - ми можемо мимоволі починати усміхатись. Наш мозок влаштований так, що ми віддзеркалюємо емоції інших. Це називається «емоційне зараження». ..Ми приховуємо емоції з різних причин: щоб не здатись вразливими, щоб не засмучувати, щоб бути доречними. Бо емоцію вже складно витримати. Це може бути захистом чи вже звичною моделлю. Це не була терапевтична зустріч. Подумала, що ця картинка була б класною точкою входу в процес роботи з емоціями.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз