Подивився я тут «Народного месника» від майстра категорії Б (або навіть Г) Уве Болла і трохи охєрєл.Почнемо з того, що фільм став поверненням закенселеного Армі Гаммера – перераховувати всі звинувачення тут не бачу сенсу, бо їх було чимало, втім більшість стосувались сексуального насильства. І це важливо в контексті цього фільму, бо Гаммер зіграв такого собі Бетмена увеболлівського розливу – месника, що бореться в першу чергу із мігрантами в Європі, але і окрім цього несе справедливість в маси. Наприклад, є тут сцена де головний герой бачить в барі двох чоловік, що підмішують своїм супутницям наркотики, але герой Гаммера міняє стопки місцями і рятує дівчат. Враховуючи звинувачення в сторону Армі, в цій сцені зʼявляється якась лиха іронія.Але годі про Гаммера (до нього ще разок повернусь), бо це в першу чергу творіння Уве Болла, який тут викладається на повну силу по антиемігрантській темі в Європі – дія в стрічці відбувається просто «в Європі», де всі, правда, розмовляють виключно англійською, але на показане місто геть не схоже на британське. Сам же фільм починається зі сцени де, чорношкірий мігрант вбиває молоду матір (європейку) на очах в її сина, а далі антиемігрантський пафос Болла тільки зростає, де нам показують псевдодокументальні рілзи, де простий народ захоплюється Народним месником, особливо американці, що раз за разом кажуть «от би і нам такого в Америці», що ще більш іронічно, враховуючи, що Штати – країна мігрантів від свого створення.Ну а далі відбувається дешевенький увеболівський екшон, купа штучної крові, та конспірологічно-моралізаторські промови головного героя американця, що прагне навчити європейськів самосуду над мігрантами, бо ані судова, ані поліцейська система не працює. Взагалі таке враження, що Уве Болл надихався фільмом «Брат 2» Балабанова (тут навіть є схожа сцена в суспільному транспорті), як мінімум з точку зору ресентименту. Якщо там Даніла Багров літав в Америку провчити тих клятих піндосів і навчити силі правди, то головний герой Майкл Сандерс —американець, що вчить європейчиків соєвих демократії та самосуду. Окремий момент, від якого я не міг позбутися увесь перегляд, що Гаммер в цьому фільмі пиздець який схожий на Навального, тому я не здивуюсь, якщо він його колись навіть зіграє, якщо вестерни любителі росопозиції вирішать, щось таке зняти. Але це такий абсурд, коли американець із зовнішністю мертвого російського опозиціонера ходить і вбиває емігрантів направо і наліво.Загалом же, в плані подачі свого фільму Уве Болл не зраджує собі і видає тверду «беху», яка націлена в одне з найболючіших питань сучасної Європи, яка є ідеологічною антитезою стрічки Аґнєшки Голланд «Зелений кордон», де зрозуміти мігрантів пропонували через універсальний гуманізм, Болл же навпаки закликає відмовитись від гуманізму заради збереження Європи, але сприймати його всерйоз складно, бо це Уве Болл, бо істини він пропонує на рівні вовчих цитат, бо маніпулює настільки відверто, що навіть російські пропагандисти могли б ним захопитись. Ну і, до речі, не можу цього довести але і відчувається стрічка саме як російська пропаганда рівня фільмів про кримський міст – і пафос схожий, і методологія. Може там і є справжній російський слід, а може і нема, але щось є в мене великі сумніви, що Уве Болла вдасться «відкрити очі» Європі, а Армі Гаммеру відродити акторську карʼєру.