Ну що ж дібрався і я до «Обсесії» і мабуть тепер можна впевнено говорити, що в мейнстрімному кіно горор зараз – головний жанр. Далі будуть легкі спойлери до фільму.Памʼятаєте в діснеївському «Аладдіні» Джині каже головному герою, що він виконає будь-яке бажання, але є три виключення: він не може вбивати, не може воскрішати та не може змусити когось закохатись в іншу людину. От на останньому виключенні і побудована «Обсесія», коли юнак Беар загадує бажання, щоб його колега Нікі покохала його більше за все на світі. Що ж, бійся своїх бажань, як кажуть.Враховуючи мізерний бюджет стрічки дійсно вражає, як 26 річному режисеру Каррі Баркеру вдається не просто зробити класний жанровий фільм, а й потрапити в нерв покоління, і показати всю цю історію з дуже гідним саспенсом. В фільмі було декілька сцен, де я буквально знав, що зараз станеться, але від цього вони не стали менш лякаючими – якщо Баркер навчався саспенсу в Гічкока, то студент із нього, як мінімум, дуже уважний.Цікаво й те, що фільму вдається лякати на декількох рівнях. З одного боку вищезгаданий саспенс працює на відмінно, а з іншого стрічка Баркера працює лякаюче і на жіночу, і на чоловічу аудиторію. Беар, головний герой, тут виступає як типовий персонаж трагедії, бажання якого стають причинами подальших страждань. Нікі ж навпаки стає жертвою чужих бажань, і хоч саме вона стає основним джерелом горору, насправді саме їй співпереживаєш найбільше, адже вона опиняється в найстрашнішому кошмарі, де ти фактично втрачаєш власну свободу волі.Не скажу, що «Обсесія» ідеальне кіно, але враховуючи бюджет менше мільйону доларів, Баркер працює з тим що є. Хоча можливо подібна бюджетність навпаки йде в плюс стрічці, бо робить її приземленішою, а від того більш впізнаваною та лякаючою. Вражає, що головними фільмами останніх пару місяців стали горори дебютантів з ютубу: і «Обсесія», і «Залаштунки» при скромних бюджетах показують просто карколомні результати в бокс-офісі і є дзвіночками для голлівудських студій, що пора як мінімум подумати над тим, що високобюджетне кіно більше не є синонімом успіху. Більше того ситуація починає нагадувати кінець студійної системи в Голлівуді 60-х та початок Нового Голлівуду, коли глядачі втомилися від нескінченних довжелезних пеплумів з величезними бюджетами та довжелезним хронометражем на користь дешевших, але приземленіших фільмів, які говорять на болючі та знайомі для глядача теми. Не берусь стверджувати, що прямо зараз відбувається якийсь перелом в Голлівуді, але ж ви й самі бачите, що останніми роками саме горрор став центральним та успішним жанром в мейнстрімному кінематографі.