"Julian, it's a hungry world..." — другий сезон "Мироторця" мені прям зайшов. Насправді перший теж непоганий (його я подивився як раз перед виходом) другого і сподобався він мені менше. Все ж таки Ганну набагато краще вдаються історії аутсайдерів/маргіналів, хоч він і Супермена зробив трохи таким. В "Миротворці" ж Ганн в черговий раз показує банду маргіналів і йому знову вдається це. В другому сезоні, до речі, вже на правах очільника DC він нарешті розповідає щось більш цікаве та значуще, бо іншопланетяни з першого сезону — це мабуть найслабша сюжетна ланка першого сезону. В другому теж, насправді, не все гладко — деякі сюжетні лінії, як от з Іглі, закінчуються майже нічим, хоч може це затравка на майбутні сезони чи продовження в іншому форматі. Але при цьому "Миротворець" — це не якесь преміальне шоу рівня "Сопрано", "Спадщини" чи тих самих ранніх сезонів "Гри Престолів", а доволі дурнувата в усіх сенсах супергероїка ідеальна для того, щоб вимкнути голову і насолодитись черговим дурнувато-ідіотським задумом Джеймса Ганна. Але останній все ж таки, не забуває додати в шоу серця, тож до фіналу банда маргіналів стає дійсно близькою одне для одного, але й до глядача. Ну і, довбаний ти Джеймс Ганн, от як мені викинути з голови пісню з оупенінга?"Oh, oh, lord, oh, lord, keep on keepin' on."