Вирішив взяти перерву від документалістики та повернувся до своєї улюбленої української крінжкомедії. "Песики" з Лесею Нікітюк - це прям таки канонічний представник жанру. Все на місці і всратий гумор, і недолугий продактплейсмент, і звісно ж купа попмузики де треба, і де не треба.За сюжетом героїня Нікітюк грає ріелторку, яка після бажання на день народження отримує дивну здатність - після сексу з нею чоловіки перетворюються на собак. Нікітюк, на диво, непогано проявляє себе в комедійному амплуа, і це єдине за що можна стрічку похвалити. Але загалом це прям типова крінжкомедія де повторюється з фільму в фільм одне й те саме. Що мене окремо забавляє, що виглядає все це однаково - не потрібно навіть дивитись, хто в режисерському кріслі.Посміятись тут є з чого, наприклад, на початку стрічки головна героїня приходить на нудистський пляж в Києві на Трухановому острові, який розташований прямо навпроти Поштової площі. Ну тобто знімальній группі було впадлу пройти кілометр другий, щоб зняти сцену в більш закритому місці, або ж піти на реальний нудистський пляж. При цьому потім Нікітюк знов приходить на те саме місце з Тарасом Цимбалюком, і нудистів там вже нема. Взагалі "Песики" всраті по-хорошому, єдине що по-справжньому тут бісило це довбаний продактплейсмент. Йдуть роки, а вставляти його не нав'язливо у нас так і не навчились.