(закінчення)Дуже дивно ця перша партія супутників поводиться після запуску – хоча це вже третя версія «Рассвета», будемо називати її вже серійною, оскільки попередні дві відпрацювали на орбіті, хоча й обмеженою кількістю космічних апаратів, майже всі технології, включаючи лазерний зв'язок між супутниками (див перший слайд).Замість того, щоб після запуску «на всіх парах» рухатися на заплановану висоту 800 км, як це роблять всі, супутники «затрималися» на досить великий час на опорній орбіті, яка відноситься до ультра-низких (до речі, Ілон Маск планує наступну версію Starlink V3 розміщати саме там на висоті 350 км).Цікаво, що до того ж космічні апарати розділилися на майже дві рівноцінні групи по висотам (див другий слайд, від Jonathan McDowell) – спадає на думку, що «перевзуваються» на ходу з метою по іншому використовуати систему ніж планували їх комерсанти свого часу.А те, що Роскосмос раптово, не відразу, а як по отриманій через певний час команді зверху, почав показувати себе начебто опекуном системи – демонструє всю пікантність навколо використання «Рассвета».