Космічні Шпальти

(закінчення)Дуже дивно ця перша партія супутників поводиться після запуску – хоча це вже третя версія «Рассвета», будемо називати її вже серійною, оскільки попередні дві відпрацювали на орбіті, хоча й обмеженою кількістю космічних апаратів, майже всі технології, включаючи лазерний зв'язок між супутниками (див перший слайд).Замість того, щоб після запуску «на всіх парах» рухатися на заплановану висоту 800 км, як це роблять всі, супутники «затрималися» на досить великий час на опорній орбіті, яка відноситься до ультра-низких (до речі, Ілон Маск планує наступну версію Starlink V3 розміщати саме там на висоті 350 км).Цікаво, що до того ж космічні апарати розділилися на майже дві рівноцінні групи по висотам (див другий слайд, від Jonathan McDowell) – спадає на думку, що «перевзуваються» на ходу з метою по іншому використовуати систему ніж планували їх комерсанти свого часу.А те, що Роскосмос раптово, не відразу, а як по отриманій через певний час команді зверху, почав показувати себе начебто опекуном системи – демонструє всю пікантність навколо використання «Рассвета».

Європа тягне Україну у власні космічні програмиМинулого року Євросоюз фактично подарував Україні участь без попередніх умов у компоненті "Copernicus" (Спостереження Землі з космосу) та підкомпонентах "Події космічної погоди" і "Навколоземні об'єкти" компонента "Космічна ситуаційна обізнаність" Космічної програми Європейського Союзу:https://www.facebook.com/andrii.a.kolesnyk/posts/pfbid0ZLoLjnJUrXNvwN3novRUiLErhYkfAsArNBSMsKZLkk9MzdyDHzWhszCvEoZgK8y2lАле для залучення країн, які не входять до ЄС, до безпекових компонентів Космічної програми ЄС, є окрема процедура, прописана в законодавстві ЄС.Вона розповсюджується, у тому числі, й на компоненти урядового зв’язку GOVSATCOM та урядових послуг безпечних комунікації (частини майбутньої системи IRIS2).09 березня ц.р. Європейська Рада надала дозвіл виконавчому органу ЄС – Європейській Комісії – на початок переговорів щодо залучення України до цих важливих компонентів власної космічної програми та затвердила позиційні Директиви.https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32026D0587Після узгодження обома сторонами положень відповідної Угоди між ЄС та Україною, Європейська Рада, до якої входять всі держави-учасниці ЄС, має схвалити рішення про підписання такої Угоди.І тільки після цього Україна зможе використовувати для власних потреб сервіси віртуального угрупування європейських супутників GOVSATCOM, яке розпочало функціонування з початку 2026 року, та майбутньої системи IRIS2 (термін введення в експлуатацію - до 2030 року).До речі, дві держави, які не входять до ЄС – Ісландія та Норвегія – вже підписали відповідні угоди наприкінці березня ц.р., витративши на вищезгадані процедури відповідно 1 рік та 1 рік і 3 місяці.Шлях непростий та некороткий. М’яч на українській стороні.

(Продовження) А ще з Байконуру очікуються відкладені з минулого року запуски наступних трьох супутників серії “Хайям” з оптикою вже у 0,5 метрів, а також геостаціонарний супутник “Екватор” також російського виробництва для використання, у тому числі, для урядового та військового зв’язку.Для них безперечно передбачатимуться саме мобільні системи управління та приймання і обробки інформації.А поки їх немає на орбіті, вся доступна космічна рать московії, що забезпечує підтримку з космосу їх окупаційні дії під час агресії проти України, також надає військові космічні послуги через захищені комунікації й Ірану – хоча їх на порядок (за кількістю та якістю) менше ніж тих, що ми отримуємо від партнерів.Але під дурня вимагати нерівномірний розмін – типу Росія відмовляється від підтримки з космосу Ірану в обмін на припинення допомоги Україні космічними послугами/даними від Заходу – класичний хід кремля.Тим більш, що вони в курсі, що, наприклад, вся супутникова навігація для іранських ракет та дронів забезпечується китайською системою BeiDou, та й основні розвідувальні дані з космосу в інтересах Ірану, які також на порядок кращі за російські – проксі-компаніями китайського походження.Але це інша історія.

Виробництво у космосі в умовах мікрогравітації приватними компаніямиМова йде про автоматизований процес отримання нових сполук для фармацевтики (ліків), матеріалів для промисловості, і т.п., які не можуть бути синтезовані на ЗемліПісля запуску на орбіту частина космічного апарату, яка містить готову продукцію, повертається на ЗемлюАмериканська компанія Varda вже здійснила п’ять подібних місій, кожна з яких тривала приблизно пару місяців (на першій світлині космічний апарат, який запускається, тоді як повертається лише конусна частинаКитайські ж приватники пішли далі - вони направили на навколоземну орбіту безпілотну міні-фабрику, на якій одночасно проходять до 30-ти виробничих процесів, та яка безперервно працює вже пару місяцівКоли та у якому вигляді результати будуть повернені на Землю – поки що деталі не розкриваютьсяТоді як наступним кроком буде одночасний запуск відразу 2-х подібних об’єктів, які з’єднаються на орбіті та утворять безпілотну виробничу орбітальну станцію (друга світлина)

“На болотах” криза не тільки у цивільному космосіГрошей вже не вистачає й на військовий космос, оскільки все йде на нагальні поточні витрати – зараз й негайно – всього, що стосується безпосередньо агресорсько-терористичних потугів.На військовому космодромі Плесецьк поступово настає тиша та благодать – власних супутників все менше і дійшло до того, що наприкінці 2025 року там навіть запускали “конфіскований” у Роскосмосу радарний супутник для стеження за територією України.А цього року у планах поки що лише один запуск – група супутників зв’язку а-ля Старлінк від їх приватної компанії, яка ніяк не може стабілізуватися після несподіваною смерті у бані більше року тому молодого керівника – і то тому, що будуть їх використовувати для військових потреб.В останні роки кількість пусків з військового космодрому Плесецьк варіювалися у межах 5-7 і вони заздалегідь були у планах – але 2026 може стати аномальним.Це не говорить про те, що там вже стало намертво – у “загашніках” на різних стадіях готовності знайдеться з півтора десятка супутників різної військової етимології.Всі вони можуть у будь-який момент бути доведені до стану придатності та розворушити навколишню тайгу – отже розслаблятися небезпечно

“Зірка та смерть” російської пілотованої космонавтикиабоНазад в СРСР - до рівня “дідів”2025 рік остаточно виніс вирок “священній корові” російського космосу.Спочатку там наважились скоротити кількість експедицій на Міжнародну космічну станцію (МКС) з чотирьох на два роки до трьох (тобто розширити час перебування їх екіпажу на МКС з шести до восьми місяців) і, таким чином, зекономити як мінімум 80 млн дол.Рогозінський шедевр у вигляді окремої російської орбітальної станції (РОС), з якої вони полювали б за “віссю добра” всіма технічно доступними засобами – на розміщення такого обладнання на російському сегменті МКС наразі не дають дозволу цього робити американці – накрився мідним тазом. Тут не знайшли зайвих якихось декілька (за оцінками, шість) млрд дол. Але головним чинником провалу цієї утопії стали санкції на всю російську космонавтику з 2014 року за винятком операцій, які стосуються виключно підтримки функціонування МКС (!)Тому, новий пілотований космічний корабель, новий вантажний космічний корабель та нова важка ракета-носій для доставки модулів для РОС з нового космодрому (рос. – Восточний) у Забайкаллі – вимагають додаткового часу, якого вони на мають, та й ще шалених грошей для їх завершення після майже 20-ти річної розробки, хоча вони й мають вже достатньо високий рівень готовності - і не тільки цього (ще розписувати й розписувати).Один тільки ремонт пошкодженого на Байконурі, при крайньому використанні, єдиного стартового майданчику для пілотованих та вантажних запусків на МКС з’їсть купу грошей та часу.Отже, маркетинговий хід у перейменуванні російського сегменту МКС на нову назву РОС та рішення максимально довше залишатися у складі МКС – поки американці не почнуть операції з її затоплення після 2030 року – ймовірно вважається стратегічної ціллю “на болотах”.Але “руськіє не сдаються” і мають подальший план “Б”.Мова про те, що в їх ангарах готується так званий “науково-енергетичний модуль”, який закладений у 2012 році для поповнення російського сегменту МКС, але у 2019-му рогозінським рішенням почав перебудовуватися у базовий модуль для тодішнього проєкту РОС, і наразі знову готується стати частиною МКС у 2027 (те що Казахстан для цього наддасть “добро”, як виключення, на черговий запуск пенсіонера - важкої ракети-носія на токсичних компонентах палива – немає сумнівів).Крім цього монстра вони планують запустити окремо двома ракетами-носіями (теж з Байконуру) новий універсальний стиковочний вузол та шлюзовий вузол.Все це залізо має додатися до МКС і чекати часу “Х”, вбираючи у себе всю мікроорганіку, що народилася та розвивається на МКС за майже 30 років її існування.Коли розпочняться підготовчі операції із затоплення МКС, і не раніше (див позицію по санкціям) все це “нове” відокремиться від МКС, включаючи модуль “Наука”, який після п’ятнадцятирічних мученій на землі все-таки з пригодами дістався МКС у 2021, при стикування до якої зробив все, щоб її знищити, але не вдалося. На той час цьому модулю буде вже 10 років експлуатації.Уся ця 50-ти тонна конфігурація з двох модулів та двох додаткових технологічних вузлів має якось безпечно відокремитися від МКС, щоб її не зруйнувати, поки там ще будуть знаходитися астронавти країн-партнерів по МКС.Така обрізана РОС буде нагадувати радянську станцію “Мир” у період її розгортання у другій половині 80-х, для підтримки якої будуть використовувати ті ж самі “Союзи” та “Прогреси” з Байконуру, тільки з модернізованим обладнанням (перейшли з аналогових систем на цифрові).Оскільки у московії не впевнені, що це творіння зможе самостійно функціонувати, то вже зараз підкочують до Індії, яка наприкінці 2020-х має запустити власну орбітальну станцію, щоб зістикуватись з нею та нав’язатися керувати об’єднаною як найбільш досвідчені. Не зрозуміло, навіщо це буде потрібно Індії бути молодшим братом на власній станції та й ще коли нав’язливий партнер знаходитиметься під санкціями у сфері космічної діяльності.Ще ніколи “на болотах” не були так близькі до повернення у часи “дідів” !!!

Російська орбітальна станція (РОС) – вмерла, не народившисьПроєкт на 6 млрд дол залишився на стадії ескізного проєктування - наразі тони креслень та розрахунків забезпечать московитів якісним туалетним паперомА “як дихали” !Починаючи з 2022 року, погрожували американцям достроково покинути Міжнародну космічну станцію (МКС), перейшовши на свою РОС, і, таким чином, зруйнувавши МКС.Начебто все у них виходило – розбудовували на новому космодромі “Восточний” у Забайкаллі інфраструктуру для пілотованих запусків, розробляли новий пілотований космічний корабель та модернізовану ракету-носій під нього, оцінювали як краще та якими інструментами з РОС займатися космічною розвідкою…Загалом, у так звану «незалежну орбітальну програму», включаючи все зазначене вище, вгатили солідне двозначне число у млрд дол.І тут, бац, малесенький нюанс – “дєнєг нєт, но вьі дєржитись”Але не дуже радійте – вони по-іншому будуть називати російський сегмент МКСЯк? Й гадати не потрібно – це вже й є їх РОС, як й планувалось!