🎓 Другий день поспіль факультет соціології вітає нового доктора філософії!

Сьогодні, 2 липня, відбувся публічний захист дисертації Valentyn Hatsko «Інституційна довіра в контексті багаторівневого врядування». Разова спеціалізована вчена рада одноголосно ухвалила рішення про присудження ступеня доктора філософії. Щиро вітаємо Валентина та його наукову керівницю - докторку соціологічних наук Ольгу Безрукову!

Це був захист, який офіційний опонент Денис Яковлев влучно назвав захистом «дисертації воєнного часу»: засідання відбувалося після важкої для Києва ночі, а під час виступів лунала повітряна тривога. Тим промовистішою є сама тема роботи - як в умовах війни формується довіра громадян до влади.

Валентин аналізує інституційну довіру одночасно на трьох рівнях врядування - до місцевого самоврядування, національних політичних інституцій та наднаціональних структур. Емпірична база справді масштабна: тривихвильова панель Life in War Survey, опитування USAID HOVERLA у 86 громадах семи областей (понад 25 тисяч респондентів, зібране за участі автора), моніторинг Інституту соціології НАНУ від 1994 року та дані Європейського соціального дослідження.

Кілька висновків, які варто знати не лише соціологам:

📌

Довіра до місцевої влади в Україні - автономний феномен: громадяни оцінюють свою громаду за її власними діями, а не переносять на неї ставлення до центральної влади. Це відрізняє Україну від патернів стабільних демократій.

📌 Найпотужніший чинник локальної довіри - прозорість бюджетного управління.

📌 Участь громадян сама по собі довіри не додає: вона працює лише тоді, коли влада реагує. Вирішена проблема зміцнює довіру, проігнороване звернення - підриває її.

📌

Довіру до міжнародних організацій під час війни пояснює теорія онтологічної безпеки: під екзистенційною загрозою громадяни звертаються до «значущих Інших», які підтверджують ідентичність нації. Ефект значущий для Європарламенту, для ООН має просторовий вимір (що ближче до зони бойових дій - то сильніший), а для гуманітарних організацій відсутній.

📌 Довіра «переноситься» між рівнями влади асиметрично: ставлення до Верховної Ради працює як когнітивний якір для оцінки Європарламенту, але не навпаки. Місцевий рівень із цієї вертикалі взагалі випадає.

📝 Рецензенти й опоненти оцінили роботу дуже високо - і йшлося не про формальні компліменти, а про визнання конкретних результатів.

Рецензент Микола Сидоров (Факультет соціології КНУ імені Тараса Шевченка) у рецензії зазначив: «Робота вирізняється продуманою постановкою проблеми, ретельно вибудованою теоретичною рамкою, методологічно зрілим дизайном на стику структурних рівнянь і крос-лагового аналізу та інтелектуальною стриманістю висновків». А на захисті додав: «В роботі Валентина і коректність використання аналітичного апарату, і достатність цього апарату добре поєднались. Дуже приємно читати такі роботи».

Рецензент Олег Батрименко (Філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка) окремо відзначив теоретико-методологічний розділ дисертації: «На основі цього матеріалу можна розробляти окремий спецкурс для політологів, соціологів і політичних психологів».

Офіційний опонент Олександр Резнік (Інститут соціології НАН України) у відгуку підкреслив теоретичне значення роботи: «Дослідження робить внесок у розвиток теорії багаторівневого врядування через демонстрацію того, що вертикальне перенесення довіри є не універсальним, а вибірковим і контекстуально залежним процесом». А підсумовуючи свій виступ, сказав: «Валентин продемонстрував, що вміє ставити та вирішувати складні наукові завдання, що він цілком володіє методами наукових досліджень. Це один з тих прикладів, коли дослідник береться за тему та зважено і вибірково підходить до емпіричних матеріалів. І на виході ми бачимо дійсно цікаву роботу».