на середу маю від анджея подберезького дві історійки про жаб, страшну й не дуже.перша — про те, як у святу неділю один чоловік пішов витягати з води мочені коноплі, та ще й сорочку вдягнув стару брудну, щоб файну недільну не замастити. і щойно він до тих конопель підійшов, із них на нього як вискочить дрібна жаба та як уп'ється в груди — ніяк не можна було її відірвати. чоловік і покаявся, і до попа пішов, і молитви над ним читали, але все намарно: «груди розпухли, і на другий день помер».(прекрасний привід не робити в неділю ніякої роботи, як на мене. спитають вас, чи ви, бува, не хочте на вихідних попрацювати, а ви у відповідь — про жабу).друга історія мала бути моторошна, але в нас зараз про моторошне інші уявлення, либонь. маленька, то зацитую повністю:відьми вміють робити різні наслання. якось за одною бабою послала жабу і та крок в крок за нею скакала, куди б вона не повернула. коли її відганяють, то вона ховається, потім вилізе — і знову скаче.якщо тут когось і шкода, то хіба жабу, яку не тільки не підгодовують, а ще й проганяють 😢#вечірнінотатки