в одному рукописі з xiv століття є цікава примітка від власника: копіювальникові цієї книжки я заплатив 13 паризьких су, корчмареві — 10 денаріїв [5/6 су], а тому, хто знайшов мені екземпляр у корчмі, — 2 су.екземплярами в тогочасному парижі називали зразкові рукописи, затверджені в університетах для подальшого переписування — щоб студенти не копіювали книжок один в одного, нашаровуючи все нові помилки, а мали гарантовано якісний взірець. цілком можливо, що в цьому фрагменті слово вжите вже в загальнішому значенні — просто будь-якої книжки, яка слугувала джерелом для нової копії; а може бути, що хтось таки розрахувався за пиятику офіційним університетським екземпляром. у кожному разі, платити довелося не тільки за переписування книжки, а й за пошукові роботи і корчмареве посередництво. на оеліксі таки зручніше.(лисик стереже книжки, щоб нікому й на думку не спало нести їх кудись із хати).(це я читаю «народження книжки» люсьєна февра, а точніше, передмову до нього, яку написав марсель тома).#вечірнінотатки #куточокбібліофіла