Статистика telegram channel - @siryivovk

​​Спогади про День НезалежностіТи закриваєш очі, і слухаєш воду. Лежиш на cап-дошці, і дивишся у світанкове небо. Мружиш очі, бо від недосипу в них повно піску. Ще й крайня ніч пройшла під звуки 5 влучань шахедів. В тобі розтікається гаряча кава з термосу. Ти лежиш, і згадуєш, чому це любиш. Бувати без людей, на природі, з собою. Поруч хлопчина грає на Хангу. Мелодія розтікається над водою, перемішуючись з туманом. Лунає повітряна тривога. Ти радієш приємній втомі в ногах і руках. Опускаєш ступні в воду і радієш, що телефон не в руках, а десь в гермомішку і ще годину можеш не брати його в руки. В тебе напіввихідний, між навчаннями й чергуваннями на медеваку. Ти, був в кроці від того, щоб не встати о 4й, і не бути тут зараз. Дякуєш собі. Вода тепла. Тебе пригощають круасаном, і гарячим чаєм. Підіймаєшся з дошки, сідаєш, ледве не впавши й дивишся, як встає сонце. Чуєш, як поруч прокидається місто. Чуєш звук приходу двох КАБ-ів. І тільки течія крутить твою дошку по далі на середину річки. Тобі не те щоб добре. Тобі нарешті тихо зовні й з середини. Побратим промовляє, що от воно "жити моментом", яке нам досі доступне. Інакшого нам зараз не дано.

"Дорозвідка маршруту"Вдягнули броніки, завели машину, ввімкнули РЕБ, старлінк, перевірили рацію. Виїхали з двору, відписали в чат, вдягли шоломи і не просто балістичні окуляри, а балістичну маску. Останні дні багато поранених з травмою очей від FPV. Переїхали міст, залетіли в ліс, “тапка в підлогу”. Маємо зробити дорозвідку, після перерви між чергуваннями. Виїхали з лісу, попереду коридор з сітки від дронів. Вся дорога - тунель. Вікна відкриті, в салон залітає пилюка, по зойку в кузові розуміємо, що остання яма не сподобалася нашій посестрі. Вриваємося в село, де на початку ще цілі будинки. Місцеві ходять між сіткою, а бабусі сидять на лавочці в халатах і щось теревенять. Дивлячись на їх вбрання, поправляєш плитоноску. Повз нас пролітають підлітки в трьох на одному скутері взагалі без нічого. На сонці біля дороги лежить гріється пес. Дорогу перебігає півень в погоні за куркою. Не збавляючи швидкість, доїжджаємо до перехрестя, де хлопці продовжують чіпляти сітку. Щось у них пішло не так і на моменті нашого наближення, чогось вона провисла і ми чіпляємо її “грибочками” від РЕБ. Махають руками, вітаємось, перепрошуємо. Поки знімають сітку, рахуємо кількість підбитих і спалених машин на повороті. Броня, пікап, чиясь швидка. Поруч зупинка, на який сидить дід і чогось чекає. Сітку зняли, зриваємось з місця, стояти на перехресті такою великою ціллю не окей - поруч kill zone. Згадуємо, як ще два тижні назад в'їжджали в цей поворот на “сігарєті”. Вчора був сильний дощ, і дорога - болото. В деяких місцях машина йде юзом і боком. Не має сенсу кричати на водія, він сам все розуміє. Впираєшся ногами, як можеш і стискаєш дробовик сильніше. Ви маєте дізнатися, чи ще працює стабпункт. Доїжджаєте до нього, бачите розбитий вʼїзд і влітаєте туди. Хлопці зі стабіку починають кричати, щоб ми прибрали машину. Спішуєшся, йдеш спілкуватися. Тиснете руки, чуєш в спину “Бережіть себе, тут купа дронів”. Навколо розбиті хати. Видно характерні ураження від КАБ-ів. Поруч, працює магазин. Якісь суміжники приїхали на баггі. Всі в болоті, інколи не зрозуміти, де там очі, і де рот. Вони приїхали купити морозива собі і їдуть далі. Бачиш, як ваша машина розвертається, черкає дном яму, намагаєшся підбігти на зустріч і провалюєшся по коліно в багнюку. Завалюєшся на пасажирське, з під коліс вилітає купа багна. Машина набирає швидкість. Над головою чути пронизливе дзижчання..

​​Рубрика «Історіі з поїздок».Збір був назначений на 7:30 на ОККО. От цей волонтресько-інструкторський сніданок: кава, хот-дог, смехуєчкі. Була ідея купити в АТБ поруч з апартаментами чогось змістовнішого і приготувати, але ми жили не дуже поруч, а кухня була саме в помешканні другої пари інструкторів. Газу в джетбойлі не так багато з собою, щоб зробити яєшню. Окей, хот-дог, так хот-дог. Плюс косичка, плюс кола з собою, плюс снікерс, до обіду дотягнемо, головне вчасно почати тренінг.А так, як початок назначений на 9, виїхати з ОККО треба о 8, плюс доїхати, плюс розкласти, обговорити план, почесати язиками і затравить пару-байок, поки збирається група. В «Півночі» з часом дуже строго, і краще прийти на 5 хв раніше, ніж отримати потім «фідбек». І я про це знав, прокинувся ще о 6:30, бо новий пес вдома вже привчив мене своїм лизь-лизь в ніс прокидатися в цій годині. План був запхати себе в душ, зібрати мінімум речей і вийти вчасно. Спочатку напарник в душ, потім я. Міг і я піти раніше, але чи то ранок був занадто сонячний, чи то я замаханий з учора, ніяк не вилазилось з під ковдри. Одіялом назвати це було б занадто, вночі було свіжо і може тому хотілося ввібрати в себе максимального можливого тепла. Тим паче прогноз обіцяв нам в той день працювати починати в +2 градуси.Коли я вилетів з душу, Ден вже був повністю зібраний і лише сказав, що чекає в машині. Одразу стало зрозуміло, що в мене хвилин 5 до назначеного часу виходу. Ноут в рюкзак, телефон в кітель, запиваю ліки вчорашнім холодним чаєм. Вчора не було часу вдягтися в мультикам форму, бо одразу з дороги на локацію, і працювати. Думаю, ну нє, сьогодні я буду красівий.Притому на минулій ротації я був в штанях ХЛ, вони були норм, трохи шаровари, але в цей раз хотілося комфортного розміру. Не мені вам розповідати, що це за відчуття зручного одягу по тобі. І щоб це сталося, в день виїзду я заскочив в магазин замінити штані на розмір Л. Забіг, поговорили, взяв пакунок, мені сказали, що це Л, я не перевірив, і так і вкинув в баул з собою.Починаю влізати в штані, і вже відчуваю щось не те.. Ну думаю, Л-ка певно вже маленька мені, а ХЛ-ка ще велика. Штані потягнуться, і всьо буде впорядє. Натягаю до гори, поспішаю і розумію, що не сходиться ремінь. Підходжу до дзеркала, а штани в супер обліпку. Так, ну жопа в мене канешна зашібісь, але щось я виглядаю, як тактікульний полупокер. Вивертаюсь, дивлюсь на лейбу, і тадам - розмір S. Ssука. Весь план швидко вдягтися і не запізнитися зламано. А штані, скажем так, сидять тугенько. Я знімати, а вони ніяк. Нє, ну в сексі в мене таке було, що ввійти я не міг, а от щоб вийти не міг, це щось новеньке..На ОККО ми були о 7:50. Як я в цей ранок, не отримав позивний «S-ка», я не знаю.Ввечері я майже загубив телефон, але от написав цей пост. Хоча, як кажуть в ЗСУ: у нас не можна загубити, можна лише проібати.

​​Отримав перевтому і температуру 38. Вирішив взяти операційну паузу від перевтоми.Але воїни на Сході цього собі дозволити не можуть. З мене взяли слово, що я зроблю лише один пост за тиждень в усіх своїх каналах комунікацї - і цей пост про збір 165 000 грн на дрон.Воїнам з 68 єгерської бригади, потрібен Mavic 3T. Дрони - це розхідник. Сили РЕБ і РЕР орків стали дуже сильні, і на фронті зараз відбувається повноцінний дронопад. Як дощ із мужиків, тільки із дронів. І як каже Марія Берлінська: “Там де дрон не стає розхідником, розхідником стають люди”. У нас була війна артилерії, тепер до цього ще й додалась війна безпілотників. І якби вони не збивали наших пташок, в якій би кількості це не робили, ми будемо знаходити їх для тих хто на фронті. Збирати, замовляти, привозити, передавати, repeat.Зараз вже маємо 35 із 165 000 грн. Треба зібрати ще 130 000 грн. Рука не підніметься написати “всього 130”. Бо це багато. Вартість цього дрону - вартість машини для фронту. Сумарно для 68-ї бригади наша команда по різних каналах збирає на 4 пташки. Якщо вийде - зберемо на 5. І так, як постити я більше нічого за тиждень не можу, і щоб я не відсвічував Вам в соцмережах, зі своєю палаючою дупцею і жартами, лишаю цей пост і збір жити своїм життям. І щоб я повернувся через тиждень ще ефективніше, ніж був до цього - прохання його поширити, щоб закрити швидко.“Де взяти і купити mavic 3t?” - на ці питання я поки не відповідаю, бо там, де ми беремо, зарезервували кількість під нас і більше їх там зараз не має. Будуть через тиждень. Якраз, коли і я повернусь в онлайн. Сподіваюся вже без температури.Посилання на банку:https://send.monobank.ua/jar/ABsUP88AhmPayPal: [email protected]Номер картки: 5375411204085059

Мені сьогодні 32! Сам в шоці, але продовжую коптити це небо! Дякую за це ЗСУ!Безмежно радий, де я зараз є, хто я є, і тим хто поруч, стоїть спина до спини! Продовжую служити людям і просто бути! (не плутати з "прислуговую").Тут мав бути великий драматичний пафосний екзистенційний текст, але сьогодні я too lazy for this shit. Але...- Володя, чого ти хочеш на день народження?- Крім мертвої ruzzni і щоб не існувало терористичної федерації?- Так, ну для себе.- Для себе я хочу зібрати 1 млн грн, на 250 нових аптечок.І не просто аптечок. З кожним днем нашого героїчного протистояння вторгненню, потрібно використовувати ресурси, як можна ефективніше. І я вже декілька місяців думаю, як покращити ефект від наших аптечок, крім прямого. Де ця додана вартість, коли 1 = 3. І от що ми придумали.Ефективність аптечки зростає, якщо її не просто дати в руки бійцю, а навчити нею користуватися. Куди що пхати й коли, куди не пхати, як реагувати і не робити помилок. Так от 1 аптечка + 1 навчений боєць і дорівнює от цьому 3. Бо такий боєць з такою аптечкою може ще й побратиму показати, що куди і як. Так, це не повноцінний тренінг, але це краще ніч нічого. Синергія, коло творення, дотик - називайте, як хочете.Ці аптечки не можна буде викупити, придбати, чи отримати якось іншим чином. Вони підуть на курси підготовки ASM(All service members) і ТС3(TACTICAL COMBAT CASUALTY CARE) лише для військових. Зібрані будуть лише із сертифікованого наповнення і за стандартами. Підуть на курси до Vlad Chumachenko і Viacheslav Kopishynskyi.1 млн грн для одного волонтера це не мало. По суті, це мій особистий Байрактар, якщо ви розумієте про кого я. І зараз я вже маю 350 тис. грн, завдяки JetSoftPro і благодійному аукціону, який вона влаштовувала.Тому ось реквізити на 250 аптечок:Ціль: 1 000 000.00 ₴Посилання на Банкуhttps://send.monobank.ua/jar/9iXhoxvBwMНомер картки Банки5375 4112 0195 2806P.S. А для себе, я просто хочу знову мати можливість подорожувати нон-стоп і писати книгу.Photo by: Вікторія Істоміна