Десятиліттями російський режим накопичував символічний капітал, у центрі якого стояв культ перемоги в Другій світовій. Власна назва і наратив для цього історичного катаклізму, формування образу месіанства та винятковості росіян у цій війні, приховування і виправдання власних злочинів, а також проєкція сили через всі ці паради, демонстрацію чергової диво зброї в колонах техніки і солдатів. У цьому році ми опинилися найближче до руйнування цього капіталу. Не тільки через загрозу удару по Москві в головний день року для путіна, який в його голові став реальною імовірністю. Символічний капітал для росіян - це бульбашка воєнного міфу, помножена на військову могутність, авторитет за кордоном, ґрунтований на страху, віра в те, що режим захистить своїх підданих, тому має мандат на майже будь які рішення. Почати війну наприклад. Цей символічний капітал став ресурсом для символічної влади - здатності примушувати маси (вдома і за кордоном) вірити у щось, приймати певні елементи світобачення (наприклад, про непереможність росії, про непогрішність режиму тощо). Ця влада настільки магічна, що дозволяє добровільно отртмати те, що інакше можна здобути лише силою. Парад, який сам по собі виглядає безглуздо для нас, для російського режиму - це серце його ідеології, легітимності, вузол, в якому сходяться суспільна угода, очікування, вигоди, почуття безпеки тощо тощо. Саме тому думка про те, що Україна потенційно може "відмінити" парад, так лякає путіна. І саме тому він так відчайдушно шукає важелі щоб цього не допустити. До речі, це розуміє і автор ідеї указу-тролінгу про "дозвіл" на парад, бо це ще один удар по цій символічнвй владі. Спроба вкрасти її, якщо Україні не дощволяють вибити її з-під ніг путіна зухвалим нальотом (який може і не вдатися у разі спроби). Перетворити проєкцію сили на проєкцію слабкості. Символічна влада російського режиму забезпечує йому можливість робити так, щоб його когнітивна війна мала успіх. Так, вони вкладають в це багато матеріальних ресурсів, але без символічної влади це не купиш за жодні гроші.