4.

Вчора дружина запитала, чи я памʼятаю як все починалося. Сьогодні я майже не заходжу в Фейсбук, Тредс та Інстаграм. Мені достатньо тих картинок, що вже закарбувалися в голові. Я дуже чітко запамʼятав той день на все життя. Розмірковуючи над усім цим, я не маю великих відкритів ні для себе, ні для вас. Прості висновки, які вже зроблені давно і якими намагаюся жити щодня. Бути вдячним навіть за те мале, що вже маємо. Вдячність підживлює надію. Уникати ярликів, бути готовими слухати, памʼятати хто насправді ворог і боротися, саме боротися за єдність. Бути чутливими до болю тих, хто поруч. Не ставати цинічними і відстороненими. Берегти стосунки в сімʼї, навіть якщо зараз на відстані, бо сімʼя — це причина не здаватися і фундамент, на якому стоїмо. І лише ми самі можемо підірвати його зсередини. Працювати систематично, бо саме системна наполеглива праця кожного в сфері своєї відповідальності дасть результат. Не зупинятися у пошуках Господа, триматися віри, не знецінювати молитву, бути духовною підтримкою одне для одного. Любити Україну, зранену, озлоблену, покалічену. Різну. Ту, яка стоїть і надихає. Ту, яка помиляється і розчаровує. Любити.