Продовження ⬆️⬆️⬆️

А фінальний штрих цього прекрасного дня стався перед двома останніми стейджами. Я випадково закрив карабін разом із ключами в автомобілі.

😂 Пів години чекав майстра з відкривання замків. Ще приблизно пів години він відкривав машину. Потім я таки пішов дострілювати матч. Але думки вже були далеко не про стрільбу. Злість. Роздратування. Ще більше промахів. Звучить як повна пі***єц🥹. Але зараз я дивлюся на це трохи по-іншому. Це був нереально крутий досвід. Бо за один важливий матч я отримав одразу декілька уроків. Не потрібно проводити експерименти зі зброєю напередодні важливого матчу. Потрібно розуміти, що відбувається з точністю та СТВ після інтенсивної стрільби. І найголовніше - не можна втрачати довіру до власної системи посеред матчу і починати хаотично лікувати кожен промах поправками.

Тому для себе цю історію я ще не закрив. Я планую провести нормальний експеримент: виміряти температуру ствола та перевірити, як реально змінюються розмір групи й СТВ залежно від ступеня його нагріву. З однаковими набоями, однаковою дистанцією, контрольованим темпом і повторними серіями. Щоб наступного разу не гадати, а точно знати що відбувається.

Про результати напишу окремо.

Ну і трохи статистики для розуміння, чому один невдалий матч - це все-таки лише один невдалий матч. Це був мій 12-й саме карабінний матч у 2026 році. І лише другий, на якому я не зайняв призове місце. Першим таким матчем був VORTEX CUP 2026 про це я писав тут. За 12 карабінних матчів цього року:🥇 1 місце - 8 разів, 🥈 2 місце - 1 раз,🥉 3 місце - 1 раз. 10 з 12 матчів на тумбі🙂 Висновки робіть самі.

Але цей Чемпіонат України дав мені те, чого не дали деякі перемоги, - конкретний список речей, над якими потрібно працювати. Розібрав. Висновки зробив. Працюємо далі💪 Всіх обняв і подякував, усім хто підтримує!🫂

А ще буду дуже вдячний за коментарі і ваші думки.

😉👇