Трохи забігаємо вперед і у понеділок публікуємо #вірші_по_вівторках, бо як такий вірш приховувати? Його було надруковано у дванадцятому числі альманаху "Червоний шлях" за 1928 рік. Навколо розбудовується радянська Україна, повним ходом йде українізація, український літературний процес буяє й квітне, а поет і перекладач Микола Терещенко публікує ось такий твір. Монолог Гамлета (вступ до поеми) Ні, не ламай своїх шляхів, не збочуй, серце, манівцями,не розкидай кривавих слівроздертими шматкаминавмання!..Це-ж я пригадую що-днянехай і вихор і горіння,нехай і скік гарячого коняпід рабське голосіння -але куди, але пощо?О, важко в непогодь пройтибез певної гарячої мети! коли сердечний чарівний смичокламається зигзагами і стогне,заливши обрій тугою і кров'ю.І раптом серце схоже на гачок, який терзає змучене сумління; іважчає нерівний кроквід непорушного каміння. Такавагана думу наляга,що й досі ще я відчуваю, як часом падає рука з одчаю. О, важко в непогодь пройти без певної, гарячої мети!..Потужна експресія, вибаглива строфіка, цікаві символи... Цей вірш, мабуть, вже відгомін Терещенка-символіста, члена угрупування "Музагет", адже з кінця 1920-х він поступово переходив до нового творчого методу, який у 1932 році отримає назву "соціалістичний реалізм". Нам невідомо, чи була дописана та поема, вступом якої мав послужити "Монолог Гамлета", чи публікувався цей вірш у інших виданнях (побіжний пошук оцифрованими виданнями творів Миколи Терещенка уможливлює висновок, що не був). Втім, перед нами - ще один художній текст, натхненний Шекспіром.До речі, значно більшої слави, ніж поет, Микола Терещенко зажив як перекладач. Він перекладав з німецької, польської, білоруської, французької і російської, але за Шекспіра не брався.