✨ Більшість установок «не можна» формуються дуже рано - ще до того, як людина починає усвідомлено думати про секс чи гроші. Вони передаються через сім’ю, культуру, релігію, соціальні ролі.✨Типові джерела:🎞️заборона на тілесність у дитинстві: «не чіпай себе», «фу», «це соромно»🎞️знецінення задоволення: «Коли почав орати, то в сопілку не грати»🎞️культ «хорошої дівчинки», яка зручна, тиха, не хоче занадто багато, економить на собі🎞️страх покарання за проявленість і бажання.➡ Ці установки створюють підсвідомі переконання:🎞️якщо мені не можна хотіти - мені не можна прагнути ні сексу, ні грошей- якщо мені не можна бути яскравою - мені не можна бути помітною і багатою🎞️якщо мені не можна задоволення - гроші теж стають чимось «небезпечним»✨ У дорослому віці ці заборони вже не усвідомлюються як чужі. Вони відчуваються як «це мої цінності», «мені й так нормально». ➡ Ось тільки на рівні тіла може бути напруга, важкість, дискомфорт. ➡ На рівні сексуальності – обмеження, блоки. ➡ А на рівні фінансів – мрії «От якби мати ХХХ грошей».✨ Зміни починаються не з боротьби з установками, а з їхнього усвідомлення та реконструкції. У моменті, коли людина вперше чесно запитує себе: а хто мені це заборонив - і чи досі я погоджуюсь з забороною?✨Коли людина перестає боротись з установками всередині себе, а приймає і відпускає їх, як щось, що виконало свою функцію і більше не потрібне. Бо можливо десь, колись, ці установки були корисними, але час пройшов, світ змінився і ці установки стали шкідливими. ❤️Хочете попрацювати з цим? Приходьте в мій закритий простір де ми досліджуємо тему сексу, стосунків та грошей: https://t.me/+p7qZoURVl14xZDgy і вчора провели нашу першу онлайн-зустріч. 🤍Вхід безкоштовний🤍#сексігроші