❄️ Входимо знову в “найтяжчий період в історії”. Що відбувається зараз і що чекати далі? 1\3

Фіксую насамперед для себе поточний стан справ у російсько-українській війні на початок жовтня 2026 року. Надіюсь, у квітні перечитаю і дійду висновку, що все склалося краще, ніж могло бути. Ну, а поки ворог не маючи успіху на фронті, буде намагатися тиснути на болючі точки в тилу дедалі жорстокіше.

📌 Українцям знову треба вижити і не збожеволіти

За 4 роки від сакральної «перемоги» і «кордонів 91-го», які були роздуті через штучно завищені очікування, планка завершення війни для українців опустилася до “справедливого миру”.

Ми входимо в чергову найважчу зиму в історії, і немає сумнівів, що дійсно так і буде. На жаль, після емоційного піднесення весни-літа і ще одного (чергового) процесу завищення очікувань, пішов серйозний емоційний спад, і ми впали на емоційне дно.

У тилу все почалося із відставки Федорова (одного з носіїв віри і надії для пересічного громадянина). Вдалі кадрові перестановки у оборонному блоці не змогли вирівняти ситуацію, як і картина ударів по російській промисловості та бізнесу. Емоційний злам уже відбувся, і далі на нього наклалася серія масштабних ударів по наших складах, логістиці, АЗС, чергова гибель цивільних. Зміна тактики повітряних ударів ворога, подовження тривог і загалом кошмарна ситуація в столиці. У подібній обстановці візуальна складова ударів по росії і фактична відсутність глобального результату для нас від них – відійшли на другий план.

Зверху до цього – повне ігнорування «партнерами» терористичного нищення наших цивільних об’єктів продовольства та великий ракетний голод у ППО. Ну, і трохи внутрішнього удару на додачу: публікації низки матеріалів з улюбленою для українців «антикорупційною» тематикою. Наслідок: ми всі помрем, всі крадуть і так далі.

Уже від прочитання цього фляга трохи свистить, навіть якщо відкинути той факт, що погані новини банально розлітаються швидше за хороші. За 4 роки великої війни і тисячі ракетних ударів українці показали вражаюче вміння адаптації під найбільш кризові ситуації. І, попри втому, черговий виклик на нас все ще чекає попереду.

Що робити? Перелік бажань доволі банальний. Хочеться нарешті побачити результати роботи оборонної сфери по власних ракетах для ППО та інших засобах протидії повітряним ударам, хочеться українську балістику, яка кудись влучає (чекав її на День Незалежності), хочеться більш інтенсивних ударів по території ворога.

Хочеться, щоб українці самі в себе не крали і самі себе не їли, але це вже зовсім фантастика.

1\3