📌Вчора був морально важкий день.

Черговий такий за останні роки. І можливо, один з найбільш гнітючих цього літа.

Із численних реакцій на події вчорашньої доби, насамперед щодо масштабного обстрілу балістикою столиці, мене найбільше вибісили два типи.

Перше.

Це абсолютно ідіотська псевдо-аналітика в «позитивному» ключі, мовляв, все ж добре. Я навіть трохи прихуїв, коли вчора читав, що виявляється, це був «емоційний» обстріл і це лише прискорює стратегічну поразку росіян. Блт, я не знаю, хто в Офісі відповідає за «темники» і роботу з ЛОМами, але це прямо лютєйший брєд. І на кого він розрахований?

Друге. Вражаюча кількість ракетних експертів серед активістів, журналістів (навіть дуже «потужних»), фейсбук-юзерів і так далі. Знаю, що в мілтех зараз вистачає вакансій. Зокрема, на підприємствах, які займаються ракетобудуванням. Тобто кожен бажаючий може так би мовити, власноруч прискорити виробництво ракет за межами пиздіжа у фейсбуці.

***
На фоні свіжої емоційної ями, нагадаю, що ще на початку літа навпаки було доволі високе моральне піднесення.

Красочні удари вглиб окупанта, удари по Криму, по бензину і тому подібних вайлдберіз на фоні ревущих і стогнущих росіян – були, як бальзам на душу, чи то пак ковток льодяного пива у спеку.

Добре, що навіть на 5 рік великої війни і великого горя у людей знайшлося трохи позитиву. Бо якщо всі роки тільки сумувати й горювати, то можна збожеволіти. Але при цьому важливо не опинитися в полоні власних ілюзій і завищених очікувань, як у 2023-му.

Попереду важка осінь, і (о боже знов!) найважча зима в історії. Тримайте себе в тонусі і готуйтесь хоча б морально, а краще і не тільки морально.

А так-то нас всіх і далі сильно і боляче качатиме на емоційних гойдалках.