Коли гордитися своїми, як не сьогодні?Меншовартість лікується, але повільно. Її корінь у століттях поневолення і у десятках років імперської пропаганди про нас як про другий сорт. Це все глибоко сидить у мізках.Диванні і кухонні аналітики слідом за дипломами експертів із вірусології\геополітики\енергетики\модних тенденцій\трампізму стали експертами з ракетобудування й дронобудування. Суть їхнього життя - ниття і знецінення.«Не такі» українські ракети. «Не існує. Існує, але не літає. Літає, але не влучає. Влучає, але не руйнує» (с). Та і мова не лише про ракети, а про будь-який наш оборонний продукт. На дронах вкрали, РЕБи не працюють і так далі й далі.Скепсис і негатив банально швидше розлітаються по інформаційних трубах. Тож куди без хайпу? Але окей, якщо в нас в традиції недовіра до своїх, то можна почитати західну пресу, на яку в нас завжди любили рівнятися і ставити у приклад. The Economist, Forbes, The Telegraph, The Wall Street Journal, - певно, всі передові медіа світу розсипаються у компліментах українським конструкторам, інженерам, винахідникам. Поки наші сегменти соцмереж зайняті зрадойобством. Знецінювати своє – це так по-нашому. І так було вчора, і буде завтра. А сьогодні таки бачу хоч трохи гордості за своїх. І це радує