Деякі корінні народи Америки не ховали, не спалювали тіла померлих, а підвішували або клали їх на дерева. Так вони вважали, що душа стає ближчою до неба. Такі народи як сіу, блекфути, арікара, ассінібойни, чокто, навахо тощо не мали єдиної релігїі на кштал християнства, тому і точних правил прощань із померлими не було: вони передалися з покоління в покоління і могли змінюватися. Зазвичай для прощання використовувалося дерево або платформа 2-4 метри висотою, на які закріплювали тіло, замотане у тканину; разом з ним інколи клали речі, могли навіть приносити у жертву тварин чи рабів. Просто неба життєвий цикл людини завершували тварини, зʼїдаючи тіло.Завдяки такому способу близькі померлих могли приходити до них, щоб поспілкуватися. Хоча у деяких племенах було заборонено навіть згадувати імена померлих протягом року, щоб не викликати випадково його дух.У 19 столітті такі традиції почало витіснило християнство. Для європейців подібне вважалося "суспільно неприйнятним", тому часто каралося законом.Джерела: 1, 2, 3.