Ігумен Саватій (Собко)

У п’ятницю Світлої седмиці Православна Церква вшановує ікону Божої Матері «Живоносне Джерело». У цей день у храмах, після богослужіння відбувається чин освячення води.На іконі зображено Царицю Небесну, Яка сидить у купелі з Богонемовлям на руках. Спочатку джерело на іконах не відображали, однак згодом почали зображати чашу, водойму або фонтан. Образ Божої Матері та Ісуса Христа має глибоке символічне значення, адже через Пресвяту Богородицю людський рід оновився, бо Вона виносила у Своєму лоні Спасителя світу. Сам Господь є джерелом нашого життя, тим Живим Джерелом, з якого черпає кожна душа.Традиція вшанування ікони «Живоносне Джерело» бере початок ще з середини V століття. За свідченням історика Никифора Калліста, майбутній імператор Лев І Макелла, прогулюючись поблизу Константинополя, зустрів сліпця, який попросив води. Шукаючи воду, Лев почув голос Богородиці, Яка вказала йому місце джерела. Знайшовши його, він напоїв сліпця і, омивши його очі водою з джерела, став свідком чудесного прозріння. Тоді ж він почув обітницю від Матері Божої: коли стане імператором, має збудувати храм на цьому місці. Зійшовши на престол, Лев І виконав обіцяне і звів храм на честь Пресвятої Богородиці, а джерело отримало назву «Живоносне».Інша традиція, зафіксована істориком Прокопієм Кесарійським, розповідає про імператора Юстиніана І, який у VI столітті під час полювання побачив у гаю невелику святиню біля джерела, що вважалося чудотворним. Дізнавшись про це місце, він наказав спорудити там храм, використавши матеріали, що залишилися після будівництва собору Святої Софії у Константинополі. Відтоді ця святиня неодноразово зазнавала руйнувань, але знову і знову відроджувалася завдяки вірі людей.Сьогодні живоносне джерело в Баликлі, у Стамбулі, разом із монастирем, що існував поруч із ним від VI століття, є місцем паломництва для православних християн з усього світу. Шанування Пресвятої Богородиці, зведення храмів та написання ікон на Її честь широко поширене і в Україні.Нехай благодать Божа, що подається через це Живоносне Джерело, укріплює вас, а покров Пресвятої Богородиці завжди перебуває над вами, наповнюючи життя миром, надією і світлом віри.

Христос Воскрес!Немає в Церкві Христовій більшого свята, аніж вшанування Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Адже Його Воскресіння – основа і суть нашої віри, наріжний камінь усього християнства, торжество Божественної любові, перемога життя, добра і правди. Ми радіємо, бо смерть переможена, і наше земне життя набуває сенсу – адже якщо нема життя вічного, то і це тимчасове життя не має ніякого сенсу: «…все – суєта і томління духу!» (Еккл. 1: 14).З-поміж усіх церковних свят Пасха Господня відзначається найурочистіше, тому у великодніх піснеспівах чуємо, що це – «празників празник і торжество торжеств». На відміну від інших свят, ми розпочинаємо підготовку до Пасхи задовго до її відзначення, навіть ще до початку Великого посту, коли через євангельські читання про приклади покаяння, через настанови Священного Писання духовно готуємося до цього свята. І після Святої Пасхи ми ще 40 днів, аж до Вознесіння Господнього, святкуємо, вітаючи один одного: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». Найбільш піднесено Церква відзначає перший тиждень після Пасхи, який називають Світлим, Пасхальним. Святкові великодні богослужіння з деякими відмінностями звершуються у всі дні цього тижня при відкритих Царських вратах. Кожен день носить назву Світлого: Світлий понеділок, Світлий вівторок, Світла середа… і так до Світлої суботи. Оскільки Пасхальний тиждень є суцільним святом, тому посту у середу і п’ятницю немає, Світла седмиця є загальницею.На Світлій седмиці немає вінчань і окремих заупокійних молитов. У Світлу суботу вперше після дня свята Пасхи Царські врата в храмах закриваються, а вірянам роздається артос – освячений на Пасху хліб – на знак Божої любові та благовоління до людей. На восьмий день після Великодня відзначають Антипасху, що в перекладі означає «замість Пасхи», інша назва цього свята – Фомина неділя. В цей день згадується, як Господь знову явився Своїм учням і апостолу Фомі, щоб переконати його Своїми ранами, що саме з Ним, а не з видінням чи примарою, зустрічалися всі свідки Його Воскресіння. Тож, в ці світлі й радісні дні, підносячи молитви до воскреслого Христа, благаймо Його, щоб Він послав нам духовне й тілесне здоров’я, дарував терпіння і силу подолати всі випробування і благословив усіх нас миром!

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в СЕРЕДУ СВІТЛОГО ПАСХАЛЬНОГО ТИЖНЯ - 15 КВІТНЯ📩 ➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)———Вишгородська ікона Божої Матері, одна з найдавніших і найшанованіших святинь Київської Русі. Близько 1130 року її привезли до Києва з Константинополя та встановили у Вишгороді, де вона швидко прославилася як чудотворна і стала місцем паломництва.За переданням, ікону написав євангеліст Лука, а подарована вона була князю Мстиславу Великому. Існують і інші версії її появи, але всі вони свідчать про особливе значення цієї святині для Києва.У 1155 році князь Андрій Боголюбський таємно вивіз ікону з Вишгорода до Володимира, а згодом вона опинилася в Москві. Відтоді її почали називати Володимирською, і вона стала одним із головних символів російської церковної та державної традиції.Перед цією іконою відбувалися коронації, обиралися патріархи, з нею пов’язували ідею «Третього Риму» та духовного центру.Водночас для України це, викрадена святиня, яка походить із Києва і є частиною нашої духовної спадщини.Історія Вишгородської ікони, це не лише про минуле. Це про пам’ять, віру і правду, які не можна втратити.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩 ➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка нашого служіння допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко

«Нехай мовчить усяка плоть людська, і нехай стоїть зі страхом і трепетом, і ні про що земне в собі нехай не мислить…»Субота перед Великоднем є водночас скорботною і радісною. Ісус лежить у гробі, але серце вже живе очікуванням Воскресіння, яке принесе радість, надію і відродження.Спливають останні години, що відділяють нас від найбільшого свята в житті християнина, Воскресіння Христового. Ще лежить у центрі храму плащаниця, ще тілом Господь ніби спочиває в гробі, але в повітрі вже розлите передчуття незрівняної духовної радості, а в серці зростає глибока подяка Господу нашому Ісусу Христу за перемогу над смертю, за спасіння людського роду і за відновлення життя у Бозі.Разом із весною, що розквітає, і з Воскресінням Христовим життя ніби починається заново. У цьому таїнстві поєднуються тиша і світло, біль і надія, смерть і перемога.Дай нам, Боже, мирного життя. Освіти світлом Твого Воскресіння наш важкий шлях.Святкуйте з Богом, дорогі друзі. Нехай ці святі дні будуть мирними і благословенними.СЛАВА, ГОСПОДИ, СВЯТОМУ ВОСКРЕСІННЮ ТВОЄМУ!

🟥ПОДАТИ ЗАПИСКУ НА МОЛИТВУ🟥Дорогі друзі, хто має потребу, пишіть імена своїх близьких, за здоров’я та за упокій, для поминання в день СВІТЛОГО ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ - 12 КВІТНЯ📩 ➡️ https://www.facebook.com/savvatiyТакож прошу взаємних молитов. Дякую за репост)—Свято Пасхи Господньої є торжеством життя, перемоги і оновлення всього людства.Це найбільше і найрадісніше свято, яке об’єднує мільйони християн по всьому світу в єдиній надії та вірі. У день Воскресіння Христового ми вшановуємо перемогу життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою.Пасха Христова не є лише згадкою події, що сталася понад дві тисячі років тому. Вона є живою силою, яка діє і нині, торкається серця кожного і преображає душу.Це день великої надії, що зміцнює нас у скорботах, допомагає долати труднощі, витримувати несправедливість і йти вперед із впевненістю. Адже Христос переміг смерть, і з Ним маємо перемагати й ми. Силою Божою, силою молитви, силою віри, силою любові.Світле свято Пасхи є торжеством життя, духовною радістю і світлом нетління.Милістю Божою ми знову стоїмо на порозі цього великого дня. Віддаймо ж Воскреслому Христу хвалу, подяку і поклоніння, і самі станьмо носіями пасхальної радості та світла віри там, де панує зневіра, темрява чи біль.Спаситель завжди чекає нас з відкритими обіймами.Приходьте до храму.Іноді здається, що достатньо лише освятити кошик і поставити свічку. І це добре. Але цього недостатньо, бо Пасха є не тільки традицією, а живою зустріччю з Богом.Постилися ви чи ні, розумієте богослужіння повністю чи лише вчитеся, приходьте.Самотні ви чи з великої родини, приходьте.Сповнені ви радості й надії, чи переживаєте смуток і біль, приходьте.Бо у храмі є Христос, і Він чекає саме вас.У цей час випробувань для нашого народу, молімося до Господа за захисників, за всіх нужденних, за весь наш народ та за довгоочікуваний мир.Нехай Боже благословіння буде з усіма нами.——❤️Молитовно дякую за підтримку та допомогу. Як завжди, все добровільно, в міру Вашого милосердя і можливостей.Якщо Ви хочете зробити пожертву, або у вас є питання, будь ласка, напишіть мені повідомлення:📩 ➡️ m.me/418630668700082Для пожертв:▪️ за номером картки: 4441111040253092▪️ Переказ на картку: https://send.monobank.ua/932Rwavz1AЗа реквізитами на моєму сайті:▪️ https://savatiy.com/donateВаша підтримка нашого служіння допомагає поширювати слово Божої любові і підтримувати тих, хто цього потребує, хто переживає труднощі та шукає надії.Щиро дякую кожному, хто підтримує цю місію.——🙏Не забувайте, життя християнина не є і не може бути обмежене подачею записок про здоров'я та упокій, важливо приходити на служби в храм самим, разом з усією Церквою молитися за церковним богослужінням про дорогих і близьких Вам людей, сповідатись і Причащатись, а також не залишати домашньої молитви про них!Нехай спільна молитва об'єднує нас незважаючи на обставини і відстані!З повагою та молитвою,Ваш у Христі,Ігумен Саватій Собко

З Великим Четвергом, дорогі Друзі!Страсний тиждень відкриває перед нами найглибшу таємницю любові Божої. Ми згадуємо не лише події минулого, а стаємо їхніми учасниками серцем. У Великий четвер, на Тайній вечері, Господь вперше дає Себе людям у Таїнстві Євхаристії. Апостоли причащаються не символу, а самого Живого Бога. І з того моменту кожна Літургія стає продовженням цієї Вечері Любові.Йдучи на добровільні страждання, Христос не залишає людину саму. Він дарує їй найбільше, що може дати Бог, самого Себе. У хлібі й вині, які стають Його Тілом і Його Кров’ю, відкривається шлях до єднання з Ним. Це не просто обряд, це життя, яке входить у людину. Це сила, яка очищає, зцілює і веде до вічності.Тайна вечеря говорить не лише про Причастя. Вона говорить про любов, яка служить. Господь, Який є Владикою всього, схиляється до ніг Своїх учнів, омиває їх і витирає рушником. І цим показує істину, яку так важко прийняти: справжня велич народжується у смиренні. Служіння ближньому не принижує, а підносить людину, робить її подібною до Бога.І сьогодні Христос знову кличе нас до цієї Вечері. Не як глядачів, а як учасників. Не просто постояти поруч, а увійти в глибину цієї Таїни. Бо Євхаристія це не традиція, а зустріч. Не звичай, а життя.І, можливо, саме тепер ми особливо починаємо розуміти ціну цієї зустрічі. Те, що колись здавалося звичним, відкривається як безцінний дар. І коли ми знову повною мірою збиратимемося разом у храмі, то вже з іншим серцем приступатимемо до Святині, з більшою вдячністю, з більшим трепетом і з глибшим усвідомленням того, що нам даровано.

СТРАСНА СЕРЕДА: ЗРАДА ХРИСТА ЮДОЮВелика середа, третій день Страсної седмиці, день, коли Церква ставить перед нами дві постаті, що стали символами двох протилежних шляхів: любові та зради, покаяння і духовної загибелі.З одного боку, жінка-грішниця, яка з глибоким покаянням і смиренням приходить до Ісуса, маючи при собі посудину з дорогоцінним миром. За східним звичаєм таким миром помазували лише найшанованіших осіб. Вона не просить ні зцілення, ні допомоги, вона приходить лише, щоб вилити перед Христом свою любов, свою вдячність і своє каяття.Святитель Іоанн Златоуст говорить:«Не як до простої людини підходить вона до Ісуса, інакше не обтерла б своїм волоссям ніг Його, але як до Того, Хто вищий за людину. Тому й принесла до ніг Христових главу свою, найдорогоціннішу частину тіла…»Господь приймає її жертву і відкриває її глибокий сенс:«Виливши миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене на поховання. Істинно кажу вам: де б не проповідувалось Євангеліє по всьому світу, сказано буде і про неї, на згадку про те, що вона зробила» (Мф. 26:13).З іншого боку, Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох учнів. Саме його серце, замість любові, наповнюється холодним розрахунком. Побачивши цей вчинок, він обурюється:«Чого б не продати це миро за триста динаріїв і не дати вбогим?»Але Євангеліє відкриває його справжній намір, не турботу про бідних, а приховану жадібність, бо він крав зі скриньки пожертв.Саме в цей момент відбувається внутрішній перелом, Юда остаточно обирає шлях зради. Він іде до первосвящеників, які давно шукали нагоди схопити Ісуса, але боялися народу.«Що ви дасте мені, і я вам Його видам?», питає він.І вони дають йому тридцять срібняків, ціну раба (Вих. 21:32).Ці монети стають не просто платою, вони стають символом найглибшого падіння людини, коли Бог промінюється на вигоду.Коли ж Юда бачить наслідки свого вчинку, його серце наповнюється відчаєм:«Я згрішив, видавши невинну кров!»Та відповідь холодна і байдужа:«А нам що до того? Дивись сам…»І тоді, не знайшовши сили до справжнього покаяння, він кидає срібняки і йде шляхом загибелі (Мф. 27:3–5).У цей день Церква особливо нагадує: не кожен біль веде до спасіння. Є біль, який очищає, і є біль, який руйнує. Покаяння Петра народило життя, а відчай Юди привів до смерті.Двоє впали, але лише один підвівся.У Велику середу в храмах востаннє цього року звершується Літургія Ранішосвячених Дарів і читається молитва святого Єфрема Сиріна, покаянна молитва Великого посту. Після цього вона замовкає, щоб поступитися місцем тиші та благоговінню перед великими подіями спасіння.Саме цього дня завершується період особистого покаянного подвигу, і увага вірян переходить до споглядання Страстей Христових: • Великий Четвер, Таємна Вечеря і встановлення Євхаристії, • Велика П’ятниця, Хресні страждання і смерть Спасителя, • Велика Субота, тиша гробу і очікування Воскресіння.Тому середа і протягом усього року залишається днем посту, на згадку про зраду Юди і як заклик пильнувати власне серце.Бо в кожному з нас живе вибір:бути як жінка, що приносить любов, чи як Юда, що продає правду.І нехай запашне миро щирого покаяння наповнює наше життя, щоб Господь прийняв і наш дар, не за досконалість, а за любов.

ВЕЛИКИЙ ВІВТОРОК…Великий Вівторок Страсної седмиці є одним із найглибших днів усього богослужбового року. Це день останньої публічної проповіді Христа в Єрусалимському храмі, день пророчих слів, притч і викриттів. У цей день Господь говорить Своїм учням про прийдешні страждання, про Друге Пришестя, про майбутню долю світу, але насамперед Він говорить до серця кожного з нас.У храмі Христос звертається до натовпу і до духовної еліти Ізраїлю. Фарисеї, садукеї, книжники намагаються Його спокусити, ставлять підступні питання. Але Господь не лише викриває їхнє лицемірство, Він виголошує слова істини, які звучать крізь віки.Сьогодні ми чуємо кілька притч, які вказують на головне, на суд Божий, на відповідальність за своє життя, на любов як єдину заповідь, що стоїть понад обряди і жертви.Притча про десять дів, п’ять розумних і п’ять нерозумних, закликає нас до пильності. Бо коли прийде Жених, Христос, буде вже запізно купувати масло. Це масло є образом нашої віри, молитви, милосердя і покаяння. Це світло серця, яке не можна здобути в останню мить.Притча про таланти говорить нам про дари, які Господь дає кожному. Один отримує п’ять, інший два, ще один лише один. Але всі повинні принести плід. Той, хто зарив свій талант у землю, почув слова осуду. Бо бездіяльність теж є гріхом. І кожен із нас відповість перед Богом, що зробив із даром життя, із вірою, зі здібностями.Притча про злих виноградарів є історією про Божу довготерпеливість і людську жорстокість. Про тих, хто не тільки не віддає плоду, але й убиває посланців. І зрештою вбиває Сина. Це також про нас, коли ми відкидаємо Божу волю, відмовляємося служити, живемо лише для себе.Притча про весільний бенкет особливо вражає. Багато званих, але мало вибраних. Запрошення отримали всі, одяг також був даний усім, але лише ті, хто зберіг чистоту і вдягнувся у віру, добрі справи й покаяння, залишилися на святі. Інші були вигнані. Бо весільне вбрання є образом духовної готовності.Притча про двох синів говорить про вчинки, а не про слова. Один сказав «так», але не зробив. Інший сказав «ні», але покаявся і виконав. Так і ми, не те, що кажемо в молитвах, а те, як живемо, є справжнім свідченням нашої віри.Притча про Страшний Суд є кульмінацією. Христос відкриває нам критерії вічного життя: «Голодного нагодував, спраглого напоїв, чужинця прийняв, хворого провідав, Мене прийняв». І навпаки, не зробивши цього, ти відкинув Мене. Бо Христос є в нужденному.Господь також говорить про найперше: «Люби Бога всім серцем, усією душею, усім розумом і всією силою. А ближнього, як самого себе». У цьому суть усього Закону. Це більше, ніж будь які обряди чи дари. Він звертає увагу і на жертву вдови, яка дала все, що мала. Не кількість важить перед Богом, а серце.Він пророкує руйнування Єрусалимського храму, говорить про кінець віку, про воскресіння мертвих, про податки кесарю, і через усе це веде нас до головного, до життя з Ним і в Ньому.Великий Вівторок є дзеркалом нашої душі. Це день запитань: чи чекаю я Жениха, чи зберіг я свій талант, чи бачу в убогому Христа?Господь говорить: «Хто має вуха, хай слухає». А ми маємо не лише слухати, а й жити цими словами.Цими днями Страсного тижня важливо обмежити шум світу, відкласти інформаційний потік, суперечки, тривоги про геополітику й економіку, і звернутися до того, що справді вічне. Нехай замовкне світ, і нехай заговорить душа.Станьмо поруч із Христом, Який іде на Хрест. Станьмо на Голгофу разом із Ним. Пройдімо цей тиждень не як глядачі, а як учасники. Бо тільки той, хто вмирає з Христом, воскресає разом із Ним.

ВЕЛИКИЙ ПОНЕДІЛОК…Починається найважливіший тиждень нашого життя.Страсна седмиця це не просто частина церковного року, а глибокий шлях серця, в якому кожен християнин покликаний стати поруч із Христом. Це час, коли ми не лише згадуємо останні дні Його земного життя, але входимо в них особисто, переживаємо їх внутрішньо, дозволяємо їм торкнутися нашої душі.Церква тихо і наполегливо кличе нас у ці дні відійти від суєти, відкласти зайве і зосередитися на головному. Бо серед усього, що наповнює наше життя, немає нічого важливішого, ніж бути поруч із Тим, Хто віддав Себе за нас. Це час не зовнішніх справ, а внутрішнього стояння перед Богом, час мовчазного діалогу любові і покаяння.Кожен день цієї седмиці називається великим не за назвою, а за глибиною того, що в ньому відкривається. І Великий понеділок це двері, через які ми входимо у таємницю Хреста, у дорогу, що веде через біль до світла, через смерть до життя.У цей день перед нами постає образ безплідної смоковниці. Вона мала гарне листя, але не мала плоду. І Христос, побачивши її, показує нам правду про духовне життя. Зовнішнє може бути красивим, але Бог шукає не вигляду, а плоду. Він шукає в нас любові, милосердя, віри, щирості. Смоковниця стає дзеркалом, у якому кожен із нас бачить себе і чує тихе, але чесне питання. Чи живе моя віра, чи лише здається живою.Разом із цим Церква згадує праведного Йосипа, проданого братами. Його життя це передвістя Христа, Який також був зраджений, відкинутий і принижений, але через страждання привів до спасіння. У Йосипі ми бачимо не лише прообраз Спасителя, але й відповідь на людську несправедливість. Терпіння, довіру Богові і вірність навіть у темряві.Також перед нами постає притча про виноградарів, які відкинули посланців і вбили Сина. Це не лише історія про давній народ, а про кожне серце, яке не хоче прийняти Бога до кінця, яке користується дарами, але не приносить плодів вдячності і любові. Це нагадування про відповідальність за все, що нам дано.Великий понеділок відкриває перед нами ще одну глибину. Суд нашого серця. Не той суд, який лякає, а той, що очищає і повертає до істини. Бо справжній суд Божий починається не в кінці життя, а тоді, коли ми стаємо чесними перед собою і перед Ним.І тоді народжується найважливіше питання. Ким я є насправді. Чи є в мені життя, чи лише зовнішня форма. Чи приношу я плоди, чи лише прикриваюся листям звичок, слів і образів.Цей тиждень дається нам як шанс не грати роль, а стати справжніми. Залишити все штучне, відпустити все зайве і повернутися до живого джерела. Бо перед Хрестом не втримається нічого фальшивого. Там залишається лише правда, лише те, що є справжнім.Не змарнуймо цей час. Не дозвольмо, щоб ці дні пройшли повз нас. Не зведімо їх до звички чи традиції. Бо Страсна седмиця це запрошення до зустрічі, до близькості, до живої присутності поруч із Христом.Йдемо разом із Ним. Вчімося відкладати свої пристрасті, відпускати гординю, зцілювати серце. І тоді цей шлях, який починається з болю, стане шляхом до світла.І коли настане тиша Великої Суботи, у ній народиться мир. А коли засяє ніч Воскресіння, ми зможемо відчути, що ожили разом із Ним.Нехай уже сьогодні в нашому серці почнеться ця дорога. І нехай світло Воскресіння, яке вже тихо сходить на горизонті, веде нас крізь темряву до життя в Істині.

Цьогоріч на 5 квітня припадає 6-та неділя Великого посту, Неділя ваїй (від грец. βαΐον – пальмова гілка), цвітоносна, вербна. Церква іменує це свято Входом Господнім в Єрусалим – на згадку однойменної євангельської події. Вхід Господній в Єрусалим є однією з головних подій останніх днів земного життя Господа нашого Ісуса Христа, яка описана всіма чотирма євангелистами: Матфеєм, Марком, Лукою та Іоаном. Урочисте прибуття Спасителя до святого міста напередодні Пасхи передувало Його страстям і було справдженням старозавітних, давніх пророцтв.Спогаду цієї події і присвячене свято, яке в Православній Церкві є дванадесятим, тобто одним із 12-ти найбільших свят річного кола. Свято Входу Господнього в Єрусалим завжди відзначається в неділю, за тиждень до Великодня. Це свято завершує піст святої Чотиридесятниці й одночасно розпочинає суворий піст Страсного тижня.Як свідчення нашої віри та особисте визнання кожним із нас Христа, ми понесемо в цю святкову неділю до храмів для освячення гілочки верби. Ми символічно ніби долучаємося до тих людей, які щиро вітали Спасителя майже дві тисячі років тому. Тоді народ на знак урочистості тримав в руках і встилав дорогу перед Месією пальмовим віттям, характерними рослинами тієї місцевості. У нас замість листя екзотичної пальми люди освячують віття верби, яка зазвичай квітне в цей час. Освячення гілочок дерев, які пробуджуються навесні – це символ перемоги Христа над смертю, прославлення тієї великої добровільної жертви, яку Він звершив заради нашого спасіння.Готуючись відзначати свято Входу Господнього в Єрусалим, пам’ятаймо: Він іде на переможний бій зі злом, і цим надихає кожного з нас боротися зі злом у нашому житті, усвідомлюючи, що разом з Христом, з нашим Господом, і ми обов’язково станемо переможцями.