У цю суботу ми звершуватимемо особливе загальне поминання душ усіх, хто від віку спочив у вірі та надії на воскресіння. Називають цю вселенську поминальну суботу ще батьківською, бо Церква закликає молитися за всіх, хто відійшов із цього земного життя до прабатьків наших. А також М՚ясопусною, бо після цієї суботи – Неділя м’ясопусна, тобто остання, коли церковний устав дозволяє їсти м’ясні страви (буквально: «відпускаємо м’ясо», тому і «м’ясопусна»). Тож усього тиждень відділяє нас від початку Великого посту. Ми у молитві згадуємо всіх померлих не просто заради того, щоби вшанувати їхню пам’ять і їхнє минуле життя. Ми молимося про душі померлих тому, що до цього нас надихає віра у воскресіння. Ми віримо, що як Христос помер і воскрес, так і всіх наших померлих Бог воскресить. Ми підносимо за спочилих свої молитви не приватно, а соборно, як Єдина Христова Церква, долаючи час і простір. Тому ця субота і зветься вселенською: вона у молитві за упокоєння душ спочилих єднає нас, живих, з нашими померлими, щодо яких ми виявляємо у такий спосіб нашу християнську любов. Ми повнотою Церкви молимося за упокоєння душ не лише тих померлих, кого ми особисто знаємо, але і всіх, хто від віку спочив у вірі в Бога. Всі вони відомі Богові, адже у Нього немає померлих, бо перед Ним – усі є живими. Тож завтра, у вселенську батьківську поминальну суботу, піднесімо наші молитви за всіх спочилих, а особливо – за наших захисників, які у цій страшній війні віддали своє життя, захищаючи свободу і мир для нашої Батьківщини-України. Нехай вічною буде пам’ять про померлих!