Зараз повільно почитую отакий нонфік — про людей, які не здатні визначити єдиний професійний шлях на все життя, бо їх цікавить забагато речей одночасно.

Мені дуже відгукається, бо я буквально збожеволіла б, якби мені було треба обрати тільки одну справу і присвятити себе тільки їй.

Це одна з причин, чому я веду блог і досліджую трукрайм.

Чому малюю і вже навіть дійшла до того, що хочу займатись цим не тільки для себе, а й трохи рухати карʼєру у цьому напрямку.

Чому навчалась на перекладачку, але змінила основну сферу діяльності вже тричі за життя, якщо рахувати тільки вагомі карʼєрні шляхи.

І чому моя поточна основна професія ідеально задовільняє цей мій внутрішній запит, бо буквально тиждень тому я ще занурювалась у нюанси роботи німецького технологічного виробничого гіганта і способи його автоматизації із залученням ШІ, а тепер, коли розпочався мій новий проєкт, розбираюсь зі специфікою роботи скандинавських соціальних служб та вивчаю відмінності між шведським і данським законодавством у сфері діджиталізації державних послуг, при цьому фактично не міняючи основну сферу діяльності.

Карочі, непогана книжка. Простенька і трохи з перегибом у бік ентузіазму, як більшість американського мотиваційного нонфіку, але допомагає усвідомити, що із тобою все ок, якщо ти не готовий розвиватись тільки горизонтально в одній вузькій сфері.