Побутовий саспенс, на жаль — передбачуваний, але оце «на жаль» лише через те, що мені дуже сумно усвідомлювати, наскільки поширеними є проблеми, які піднімає цей текст.Тобто, передбачуване воно саме через те, що історія болісно знайома, бо сьогодні ми дуже багато говоримо, чуємо і читаємо про абʼюз у його найрізноманітніших проявах, від очевидніших до ретельно завуальованих.Неможливо не палати від епіграфів, запозичених із книжок та журналів для жіночої аудиторії минулого сторіччя — це часом таке сюрреалістичне пекло, що важко прийняти той факт, наскільки обезціненими були жінки у ті часи.Хоча для мене найстрашніше те, що дехто досі наслідує ті традиції, хай може і не у настільки вираженій формі.У книзі є класні рецепти. А є і скажені та …мгм… вбивчі😄Великий акцент на темі материнства, і не стільки на фактичному та реалізованому, скільки на теорії про те, що воно дає жінці і чого її позбавляє.На батьківстві також, хоча більше на порівнянні ролі батька і матері і причин, що змушують жінок і чоловіків хотіти — або не хотіти — дітей.Особисто мені тут відгукнулось дуже багато тем — не в плані цілісної сюжетної лінії, а саме окремих моментів, які зачіпає книга. Як значущих і сюжетно вагомих, так і дрібних, коли героїня поступово починає розумітись на садівництві, повільно усвідомлює масштаби вкладень у ремонт будинку або під будь-яким приводом уникає написання книги😄Дуже глибоко розкривається тема репродуктивного насилля і сексуального насильства у шлюбі. Це, мабуть, найбільш травматичні мотиви.Також велику увагу приділено внутрішнім конфліктам жінки, травмованої суспільними очікуваннями, бо від неї вимагається ідеальність і здатність, або ж навіть прагнення, пожертвувати власними інтересами і бажаннями заради родини — і так, ця тема, на жаль, досі дуже актуальна, що б там не казали про перемогу фемінізму у сучасному світі.Є дві фокальні героїні і дві часові лінії — сьогодення та 50-ті.Хоча, по великому рахунку, героїні тут три, і цікаво, що всі три мають дуже схожі імена, що підкреслює, наскліьки схожі їхні долі, хай на перший погляд вони видаються абсолютно протилежними.Головна, «сучасна», героїня досить контроверсійна на перший погляд: багато бреше найближчим людям; вдає з себе ту, ким не є; ніби має якісь цілі, але нічого не робить для їх досягнення. Але все це лише наслідок того самого внутрішнього конфлікту, бо вона хоче бути правильною в очах інших, але не вміє чути себе.З іншого боку — її «попередниця», яка чітко розуміє, чого насправді хоче і що та чому в її житті пішло не так, і навіть наважується на вагомі звершення, щоб щось змінити, що не притаманно жінкам її часу — але мало що може вдіяти саме тому, що вона жертва зовнішніх обставин свого часу.Третя лінія скоріше фонова, але вона дуже увиразнює обидві історії.Та насправді у цій книзі дуже багато найрізноманітніших і шикарно розвинутих жіночих характерів, і дуже мало «обʼємних» чоловіків, а ті, що є, схематичні і спрощені.І я чудово розумію, що для когось це прозвучить як плюс, а для когось — як мінус, але я б сказала, що це чудова дзеркалка на типову літературу минулого, де ситуація була абсолютно протилежною.Раптом що, я не розглядаю це ні як позитивну, ні як негативну характеристику книги, для мене це просто особливість фокусу.Загалом, книга підіймає багато питань, які кожній жінці варто поставити собі, але більшість із них зводиться до головного: «хто я і чого насправді хочу?».По-своєму терапевтична, доволі захоплива і однозначно дуже актуальна.📖 «Рецепт ідеальної дружини»✍️ Карма Браун Видавництво Книголав