Хочу подякувати Жені, що підняла цю важливу тему і підштовхнула багатьох у книжковій бульбашці висловити своє ставлення до некоректної подачі негативних вражень, бо таке однозначно не має толеруватися у жодному разі. Я двома руками за негативні відгуки, люблю їх щиро і вважаю, що вони мають бути. Але є велика різниця між тим, щоб ділитись враженнями і допис за дописом навалювати на книгу у саркастичному тоні а-ля «подивіться, ну яка ж хєрня, нуууу». Сьогоднішні срачі я читала по діагоналі, наскільки встигала, бо неслась там шалена лавина, за якою не встежити. Щодо питання, чому це питання піднялось саме зараз, все просто: бо саме зараз прикипіло. Бо так, найбільше підгорає, коли чіпляють близьких людей. І не в момент, коли Тетяна Гонченко написала перший допис про «Залишену», і навіть не в момент, коли написала другий, а тоді, коли стало очевидно, що зупинятись вона не планує. І коли навалювання почалось не тільки на «Залишену», але і на Женю — за те, що вона «посміла» висловитись. Так, авторка має в ідеалі бути товстошкірою і не зважати на думку всіх підряд. Але це а) в ідеалі і б) залежить власне від обсягу критики. Коли це просто негативний відгук — це одна ситуація, коли це невпинний потік тролінгу — геть інша, і не кожна/кожен це вивезе. Щиро вважаю, що у публічному відгуку, як і у публчіному коментарі, абсолютно не ок писати щось, чого ти не скажеш людині в обличчя. І що блогерка, яка хоче, най буде, ділитись своїми щирими негативними враженнями, не має дивуватись, що хтось так само ділитиметься своїми щирими негативними враженнями від її контенту. Ми ж тут всі за чесність, відвертість і свободу слова, хіба ні? P. S. Бачила згадки про те, шо я теж когось там булю — розкажіть мені, будь ласка, кого і де, бо мені самій цікаво. Ну і готова відповісти на інші питання і претензії в коментарях.