І ще крапля дьогтю вражень навздогін першій партії, бо в один допис все не влізло😄Найдивнішим для мене було те, коли автор почнав виправдовуватись, чому написав слабко або не відредагував текст. Бо ж участь у конкурсі не є обов’язком, тож якщо ви і самі бачите, що вийшло не дуже, навіщо відправляти халтуру? І чому хтось має робити знижку на це?Не важливо, пишете ви для конкурсу чи просто так, памʼятайте, що читача цікавить тільки те, чи вразить його стиль або історія, і абсолютно не цікавить, що у автора дедлайни, депресія, нема вільного часу та всі інші обставини. Бо як я вже писала, ваш текст — це не ви і не ваше дитя, це просто продукт творчості.Ви ж в ресторані не хочете знати, що повар спалив мʼясо, бо у нього вдома прорвало трубу, і він однією рукою смажив ваш стейк, а іншою викликав сантехніка — ви просто хочете смачну вечерю.🙌 Думаю, більшість учасників винесе купу користі з детального розбору їх текстів, бо ані судді, ані конкурсанти не шкодували на це сил.Але для деяких невиправдано самовпевнених персонажів це пройде повз, бо вони надто переконані, що вже досягли досконалості.Що ж, їх можна тільки пожаліти, бо рано чи пізно вони зіткунться з реальним світом, який не буде готовий визнати їх геніальність і повідомити їм про це мʼяко і солодко — тож це буде дуже болісний досвід.Значно більше користі вони б винесли для себе майбутніх, якби були готові працювати над собою і вдосконалювати свої навички, а не шукати виправдань.