TGLIST.COM.UA
Джерело
𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦 | ️ Svitlana Horieva: По широкій, колись давно асфальтованій і тепер абс...
𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦
@sam_svit
6 250 Охват/переглядів
2026-10-06 19:06
Повідомлення №12090
✍️ Svitlana Horieva:
По широкій, колись давно асфальтованій і тепер абсолютно порожній дорозі, ретельно обираючи, куди поставити наступний крок, іде худий, виснажений 53-річний чоловік, який поперед себе штовхає звичайну садову тачку, у якій напівлежить скалічена літня жінка, яка десять місяців тому отримала мінно-вибухові травми і досі залишається загипсованою.
До тачки якимось чином прив’язана сумка чоловіка, а в руках жінка тримає свій невеликий пакунок. Вони йдуть важко, повільно, часто зупиняючись.
Приблизно кожні півтора кілометра чоловік змушений зупинятися, щоб прийняти ліки: болить серце, з’являється задишка, підвищується тиск. Він кілька хвилин відпочиває, віддихається, ковтає ліки, а потім знову бере ручки тачки і вперто котить її вперед.
Попереду - дорога, щільно замінована. На ній лежать розірвані тіла людей, яких немає можливості забрати, стоять згорілі автомобілі, а навколо панує така мертва тиша, що від неї стає страшніше, ніж від будь-якого звуку.
Дорога смерті.
Майже в темряві вони нарешті дістаються населеного пункту. 24 кілометри за 12 годин. Найстрашніша частина їхнього шляху позаду. За кілька днів чоловіка зустріне родина, і в одному з магазинів він майже втратить свідомість від кількості та доступності їжі. За вечерею він не зможе наїстися, а рідні будуть стримувати його, боячись, що після тривалого голодування організм просто не витримає великої кількості їжі. Вранці його зважать і не повірять власним очам: 46 кілограмів.
53-річний чоловік, який раніше важив майже 80. Поранену жінку заберуть до найближчої до кордону лікарні, але це буде вже потім. Бо найважливіше вони вже зробили - вони пройшли дорогу смерті.
В його сумці були документи, ліки, вода, кросівки, фотоальбом і портрети батьків формату А4.
- Я не міг їх там покинути.
Я хочу затулити вуха й не чути цей жах. Хочу заплющити очі й не бачити, як знову плаче сестра чоловіка, слухаючи як люди збирали отіх слимаків городніх, щоб виварити, перекрутити та їсти.
Але я це слухаю, дивлюсь і запам'ятаю до останніх днів мого життя.
#Oleshky
По широкій, колись давно асфальтованій і тепер абсолютно порожній дорозі, ретельно обираючи, куди поставити наступний крок, іде худий, виснажений 53-річний чоловік, який поперед себе штовхає звичайну садову тачку, у якій напівлежить скалічена літня жінка, яка десять місяців тому отримала мінно-вибухові травми і досі залишається загипсованою.
До тачки якимось чином прив’язана сумка чоловіка, а в руках жінка тримає свій невеликий пакунок. Вони йдуть важко, повільно, часто зупиняючись.
Приблизно кожні півтора кілометра чоловік змушений зупинятися, щоб прийняти ліки: болить серце, з’являється задишка, підвищується тиск. Він кілька хвилин відпочиває, віддихається, ковтає ліки, а потім знову бере ручки тачки і вперто котить її вперед.
Попереду - дорога, щільно замінована. На ній лежать розірвані тіла людей, яких немає можливості забрати, стоять згорілі автомобілі, а навколо панує така мертва тиша, що від неї стає страшніше, ніж від будь-якого звуку.
Дорога смерті.
Майже в темряві вони нарешті дістаються населеного пункту. 24 кілометри за 12 годин. Найстрашніша частина їхнього шляху позаду. За кілька днів чоловіка зустріне родина, і в одному з магазинів він майже втратить свідомість від кількості та доступності їжі. За вечерею він не зможе наїстися, а рідні будуть стримувати його, боячись, що після тривалого голодування організм просто не витримає великої кількості їжі. Вранці його зважать і не повірять власним очам: 46 кілограмів.
53-річний чоловік, який раніше важив майже 80. Поранену жінку заберуть до найближчої до кордону лікарні, але це буде вже потім. Бо найважливіше вони вже зробили - вони пройшли дорогу смерті.
В його сумці були документи, ліки, вода, кросівки, фотоальбом і портрети батьків формату А4.
- Я не міг їх там покинути.
Я хочу затулити вуха й не чути цей жах. Хочу заплющити очі й не бачити, як знову плаче сестра чоловіка, слухаючи як люди збирали отіх слимаків городніх, щоб виварити, перекрутити та їсти.
Але я це слухаю, дивлюсь і запам'ятаю до останніх днів мого життя.
#Oleshky