📣 Oksana Bailo:А поки всі досі обговорюють Портникова, який не сказав нічого нового, але чомусь смертельно тригернув частину суспільства «своєю поведінкою» (яка теж ні для кого не була новиною), бо багато хто вперто плутає жанр публічного інтерв’ю з дружньою бесідою на кухні, а незручну правду та інтелектуальну перевагу з хамством і зверхністю, до головної хунвейбінши країни завітав Роман Скрипін.Той самий Роман Скрипін, який дуже любить розповідати про зверхність Портникова, вочевидь тому, що до популярності, досвіду, професійної ваги та інтелектуального масштабу пана Віталія Скрипіну приблизно так само далеко, як Мосейчук до Опри Вінфрі.Пропоную вам основні тези, які прозвучали від Скрипіна (тут ніде ніхто не бачить образ, зухвалості чи хамства, всім все ок лише тому, що один списаний експонат української журналістики прийшов на сеанс взаємного облизування з іншою підставкою під мікрофон?). Отже:- Ірина Геращенко — «мразь»- Детектор медіа — «комсомольці»- Журналістські розслідування Ткача, Української правди та інших медіа, а зокрема «міндічгейт» — це «медійна кувалда», яка «б’є по владі»- Вагнергейт — «політична дискредитація Зеленського»- Українські журналісти-розслідувачі — це «інформаційне блядство»- Сергій Лещенко — «унилоє говно» (тут згодна, але і Скрипін звучить рівно так само)- Голосував би за Федорова, «бо діджиталізація»Власне, якщо у вас немає двох годин життя, які не шкода безповоротно втратити, то це приблизно все, що потрібно знати про теплу розмову кума з кумою.А, ні, ледь не забула найголовніше.Крізь усе інтерв’ю, буквально через кожен блок, кожну тему і майже кожну відповідь червоною ниткою проходить одна людина.Як думаєте, хто?Правильно. По-ро-ше-нко!А вишенькою на цьому торті з гімна став ось такий діалог між Ромасіком і Наталочкою (саме так вони називають одне одного):— Ви б ставили питання «хто такий Вова»?— Вов багато на планеті Земля.Парам-парам-пам. Пам!Дивитися це видовище не рекомендую. Якщо, звісно, у вас немає специфічної потреби добровільно зануритися в атмосферу телевізійної помийки зразка пізніх 2000-х.А от інтерв’ю із Портниковим, яке має повне право бути і політичним шоу, і холодним душем, і гострою розмовою, і жорсткою відповіддю на інфантильні та примітивні запитання, навпаки рекомендую.Бо переконана, що послухати людину, яка дратує вас інтелектом і «поведінкою», значно корисніше, ніж людей, які просто засмічують інформаційний простір.Я вже послухала двічі. Вдруге — як детокс після медійного мотлохо-лайніща «Мосейчук-Скрипін», щедро приправленого старими образами, комплексами, інтелектуальними неспроможностями, нав’язливими політичними фіксаціями та хронічною обсесією Порошенком.