📣 Elizabeth Bielska:Щоразу дивуюся, коли чую, що Булгаков нібито дуже любив Київ і тому заслуговує на особливе місце в українській культурі.Так, Київ він любив.Любив він його не як столицю України, а як частину великої Росії, яку вважав природною і правильною. Саме тому українська державність викликала в нього роздратування.Нашу мову він називав «гнусним язиком, которого і на свєтє нє сущєствуєт».Українізацію називав «гнусной комєдієй».А Київ для нього був не українською столицею, а «матєрью городов русскіх».Можна посперечатися, що це говорять персонажі, а не сам автор. Але література цікава тим, що письменник завжди обирає, кому співчувати, а кого висміювати.Симон Петлюра, українська армія і весь визвольний рух у творах Булгакова ніколи не отримують чесного чи співчутливого погляду. Петлюрівці постають джерелом хаосу, насильства і дикості. Український національний рух виглядає не спробою народу вибороти власну державу, а прикрою історичною помилкою. Натомість усі авторські симпатії віддані людям, які воювали за «єдину і неподільну Росію». Саме тому його так охоче цитують сучасні прихильники «русского міра». Вони впізнають у ньому свого.Знесення пам'ятника Булгакову - це не боротьба з літературою. Його твори вільно можна читати з ностальгії, а краще - задля дослідження історії російського імперського мислення.Книжку можна прочитати, не погоджуючись із жодною думкою автора. А пам'ятник ставлять тим, кого вважають гідним пошани.І мені важко зрозуміти, чому дев'ятнадцять років в історичному центрі української столиці стояв монумент людині, для якої Україна була історичним непорозумінням.Особливо тепер. Коли російська ракета вибуховою хвилею трощить нашу квартиру на тому самому Подолі.Сьогодні наш добрий знайомий Ярослав Ємельяненко поставив на місці Булгакова красивий червоний стілець. Цей жест здається мені ідеальною крапкою в затяжній дискусії. Бо будь-хто з нас має значно більше права на цей простір. Кожен український воїн, волонтер, митець, лікар чи підприємець - кожен, хто вірить у право України на власну мову, історію і державність. Це наше місто. Наш Поділ. І право на пам'ять тут віднині належить лише тим, хто цією землею живе, а не тим, хто її зневажав.