Як формується уникаючий тип прив’язаності Цей допис для тих, хто шукає відповідь на питання: чому я уникаю близькості?Причому це може бути як свідомий процес, коли ви чітко розумієте що ви ніби постійно тримаєте дистанцію, тому що боїтеся що якщо людина надто наблизиться, вона може зробити надто боляче. Так і може бути коли ви несвідомо обираєте будувати стосунки, де не може бути близькості як наприклад стосунки на відстані. В основі цього типу прив’язаності лежить переконання про те, що близькість — це небезпека. Відповідно для того аби почуватися безпечно, потрібно її максимально уникати.Для того аби уявлення про забезпечення безпеки були такими, людина має прожити певний травматичний досвід, де близькість була небезпечною. Здебільшого ми говоримо про родинний досвід, найчастіше про дисфункційні сім’ї.Коли найрідніші люди в якісь моменти могли становити загрозу, людина запам’ятовує що дистанція — гарантія безпеки, а близькість це ризик. Згодом ці переконання стануть основою уникаючого типу привʼязаності, який у дорослому віці заважатиме побудувати здорові стосунки.Також у дисфункційних сімʼях часто формується амбівалентний тип прив’язаності, про який якщо цікаво можу розповісти у наступному дописі.#психологія #стосунки