У токсичних стосунках часто є періоди «найкращої версії партнера». Це коли після примирення людина якийсь час демонструє ідеальну версію себе: турботливу,зацікавлену, щиру… І ти думаєш що так буде завжди, але насправді людина не змінюється і все з рештою починається знову. У таких стосунках є певна динаміка:Абʼюз - точка кипіння - розходження - «ідеальні взаємини»Такий собі цикл, у якому співвідношення абʼюзу до ідеалу десь 90/10 і саме цих 10% дають надію. Адже якщо людина може змінитися на кілька місяців, то можливо вона здатна змінитися назавжди? Однак правда у тому, що партнер несвідомо або свідомо транслює цю ідеальну версію аби повернути іншого. І як тільки розуміє, що це вдалося - цикл абʼюзу запускається знову. У терапії найважче побачити цю циклічність та прийняти той факт, що партнер це не лише тих 10% щастя, а й 90% абʼюзу і що на це неможливо вплинути, якщо людина не хоче змінюватися. Залишаючись у таких стосунках ми надто сильно жертвуємо собою, настільки, що часом важко згадати себе до стосунків… І деколи найкращий вихід - там, де був вхід: з деяких стосунків легше піти, аніж змінити щось у них.