Ніхто так не сумнівається у своїй нормальності, як діти з дисфункційних сімей.Вони все дитинство спостерігали за тим, що їх батьки не такі, а суспільство навʼязало що і вони не такі.«Це дитина алкоголіків…» - суспільний вирок, через який багатьом складно було знайти друзів, а в дорослому віці стати на ноги. Бо дітям алкоголіків дійсно ніхто не допомагає окрім них самих.І часто, будучи дорослими, попри весь свій успіх, можливості,освіту вони все одно відчувають себе не такими.Вони наче завжди щось комусь мають доводити. Доводити аби отримати право на сприйняття. З самого дитинства вони не отримали того сприйняття від найближчих людей, потім від соціуму і тепер кожен свій крок роблять з обережністю… Чи можна мені?У дітей з дисфункційних сімей часто всередині багато тривоги, страх довіряти та бути неприйнятими. Тому вони частіше обирають покладатися на себе, аніж довіряти комусь. Їм легше прийняти самотність, ніж будувати близькі стосунки. Легше зрозуміти клієнтів, аніж себе.Терапія для таких людей - острівок стабільності та прийняття, де можна бути різним і бути прийнятим. Поступово крок за кроком окрім психотерапевта ви почнете самі приймати себе, а потім будувати стосунки з коханими, партнерами та клієнтами не з травматичного бажання заслужити, а із сформованої цінності себе.Якщо вам відгукнулися мої слова, запрошую записатися на консультацію- https://www.instagram.com/olgamalakhova_psy?igsh=MXhvc3ZmYXliMXFkMg==#психотерапія #психологія #дисфункційнародина