Армія — це, коли тіп, який їбашився місяцями на позиціях, при виїзді в місто підходить до старшого та питає: "А можна я відійду постригтися?"А йому тіп каже: "Нє, ніхуя, ми не встигаємо, у мене ще купа задач.'Може, десь в тилу ти не рот їбаця герой, якого поважають та пилинки здувають, а в піхоті...А в піхоті "Дозвольте в магазин, дозвольте постригтися, дозвольте в баню, дозвольте, дозвольте?"Робота, сама звичайна робота. І відчуваєш себе, як на самій звичайній роботі, тільки вмерти можна і занадто дохуя свіжого повітря. Відчути себе особливим можна тільки, коли приїжджають якісь погони з глибоко тилу з метою підняти ваш морально психологічний стан.Сидите з тіпами в підвалі, спальники на сіні, заходе якийсь генерал, керівник такого-то навчального центру і зі всіма здоровкається, каже: "Єбать ви, тіпи, потужні, я вам малюнків привіз".А потім він уходе і знову звичайна робота. Шо на заводі станка крутив, шо тут підчистив автомата і тра-тра-та. — Пасіба, красави, відбили!*Прожурчало з рації.— Тепер давайте назад до роботи, тре траншеї глибше зробити.— А шо це а як це? Та я зара таке зробив, тут літає, взривається, бігають, волають та за таке мають хати давати.Але не ніхуя: ти на роботі, звичайній, дуже зайобаній роботі і всі довкола тебе такі самі роботяги.Погеройствував з ранку, а тепер давай, далі рити, бо попереду ще багато геройств, друже, бо ти на самій звичайній роботі.Для когось хоча б одна година з твого типового розпорядку дня — це емоції на все життя. Історія, яку він буде розповідати всім. Історія, з якою він буде бігати по інтерв'ю, журналах, передавати онукам, а для тебе... А для тебе — саме звичайне життя, яке ти ненавидиш, але живеш, бо треба геройствувать та постригтися.Написати нам | Мерч | Підтримати канал