Також дуже просто звести все до тези «такий шлях, така доля». Ми знаємо, що у скандинавській культурі категорія «долі» одна з найважливіших. Начебто все вже вирішено і детерміновано; механізм працює невблаганно; долю можна дізнатися, але не уникнути. Але це половинчастий і досить інфантильний підхід. Якщо все вирішено, навіщо взагалі щось робити? Якщо все вирішено, то ніхто не винуватий? Не варто вимагати відповідальності за слова та дії? З такими тезами – до Роберта Сапольскі, до мавп і прочих приматів, а ми тут все ж про богів і титанів. Нордичний фаталізм – діяльний. Знаючи долю, треба її «ростити», іти їй назустріч, наперекір, максимізувавши зусилля для того, щоб не уникнути її, а – переломити. Для цього, власне, Одін і шукає знання де лише можливо, для цього і збирає ейнгеріїв, будує Асґард, створює Гель як прихисток для деяких богів, щоб ті повернулися після Раґнарьоку – і очолює війська в останній битві, щоб їм було куди повертатися. Одін знає долю всесвіту, але прагне мінімізувати завдану йому шкоду тими засобами, які вважає адекватними.На наш погляд, причини есхатологічної катастрофи доцільно шукати у самій міфологічній логіці всесвіту. Те, що почалося руйнуванням (убивством Іміра, байдуже, сприймати його як «розумну» невинну істоту чи як законну мисливську здобич), має руйнуванням же і скінчитися. Хтонічні сили не просто зазіхають на абсолютну владу над всесвітом – хаос намагається знищити космос, відновити первинний статус-кво. Пори року змінюються, день заступає ніч і навпаки, люди і тварини помирають і народжуються. Сама концепція вічності, незмінності була давнім скандинавам якщо не цілком чужа, то принаймні не зовсім зрозуміла. Раґнарьок – і, що важливо, подальше відродження світу – маніфестує руйнівні та відновлювальні природні процеси, викладені мовою батальної оповіді (а якої ви ще сподівалися мови від термінально мілітаризованого суспільства?), які давні скандинави могли споглядати неодноразово протягом своєї історії на Скандинавському півострові з часів, мабуть, археологічної культури бойових сокир, коли на шведських петрогліфах з’являються перші упізнавані міфологічні образи, і до страшного похолодання середини VI століття, яке могло вплинути на формування міфологеми зими Фімбульветр.Кароче. Боги не винуваті, люди не винуваті, йотуни тоже не винуваті. У кожного своя правда. Не все одноцейво. Винуваті закони фізики та еволюційної біології. Всі претензії до Айнштайна, Гокінґа і Докінза. А мораль облиште в спокої.