Хоч земля ще темна, та не пласка, і кити під нею світи не снять. Ось маленька Еллі, тонка, прудка, золотиста й капосна, як щеня. Всі розмови тут - подорожчав гас.. Гіркуватий дим, шкіряний кісет. Не дрімай-но, зернятко, це Канзас. Тут завжди сміливець бере усе. Не дрімай же, бусинко, не дрімай. Всі дива на світі лови сама. Будь у тата сонечком з-поза хмар,бо тепла катма. Ось маленька Еллі іде в житах, а жита заввишки як старший брат. Ще ніякий вітер не прилітав, не було іще ні доріг, ні втрат. Тільки гроші в них не ростуть в полях, тільки важко їм дістається дім. І повільно їх оберта земля, розганяючи колами по воді. Я поїду, мабуть, в Майамі-біч,ти, сестричко, скучила вже, мей бі. Сто доріг на світі, на світі ніч,я пишу тобі. Від усіх торнадо, усіх гінгем, від усіх нечуваних покарань захищає та, що біжить ген-ген і кричить: “Ура!”. Та, що нас чекала з Майамі-біч, із усіх нью-йорків та кордільєр. Навіть посміхається не тобі — таж на світі є! По полях посохне хрумка трава. Відкривай цю книгу — не відкривай...та і ти собі полетиш — стривай! -ти ж жива, жива... Повертайся, Еллі, з усіх доріг, повертайся, Еллі, холоне чай. Урагани чубляться нагорі, літаки гарчать. Припадає порохом цей Канзас. Повертайся, Еллі, до нас, назад. А тепло обіймів, шалений сміх -несемо самі...