Як Велика Британія та США зробили Португалію банкрутомВи, мабуть, чули, що дружба Англії та Португалії скріплена найдавнішим в світі чинним мирним договором. Це дійсно так, Віндзорська угода 1386 досі діє. Британці допомогли Португалії відбитися від Наполеона, до Англії після революції втік останній король Португалії. Завдяки угоді Черчилль вмовив Салазара передати Терсейру під базу ВПС, а під час Фолклендської війни угода дозволила британцям використовувати португальські острови як тиловий хаб.Але насправді все було не так райдужно, бо Англії дуже муляло, що в Португалії є заможні колонії. Саме вони стали яблуком розбрату. Ми вже розповідали, як британці погрожували війною Португалії через її успіхи в Африці, а та у відповідь вперше збанкрутувала та придумала пафосну пісню, яка досі є гімном країни. Але #історія значно глибша.Причиною суперечки держав стали порт і затока Дельгоа на території сучасного Мозамбіка. І Лондон, і Лісабон хотіли нею володіти й мали свою аргументи. Португальці казали, що відкрили ці землі ще в 16 столітті (це правда), а британці показували угоди з місцевими царьками, підписані в 1823.Оскільки ООН чи Міжнародного суду тоді не існувало, країни звернулися по арбітраж до третьої сторони. Ним став визнаний авторитет - президент Франції. Він у 1875 виніс рішення на користь Португалії. Але англійці не відступилися й продовжили боротьбу за Дельгоа. Оскільки у португальців не було грошей на освоєння колонії, вони запросили приватних інвесторів для будівництва залізниці з порту Лоренсу-Маркіш (головний хаб на шляху до Індії, сучасна столиця Мозамбіку місто Мапуту) до Південної Африки. Ними стали американці та… британці. Ті вклалися в проєкт та очікували на солідні бариші.А далі була історія зі спробою Португалії поєднати Мозамбік та Анголу за так званою “рожевою мапою”. Про неї також вам розповідали. Тоді португальці, дуже ображені на англійців, просто викинули їх з проєкту й оголосили про націоналізацію залізниці. Причина - підрядники не вклалися в терміни. Хто стикався з будівництвом, знає, що у них не вкладаються приблизно всі. Тому привід був надуманий і всі це розуміли.Британія та США вступилися за постраждалих інвесторів. Вони звернулися до суду й цей процес відомий як Другий арбітраж Дельгоа. Його вів спеціально створений суд у Швейцарії. Бернський трибунал засідав 9 років, фінальний вердикт було оголошено 29 березня 1900 (рівно 126 років тому).Суд визнав правоту позивачів і зобов’язав Португалію сплатити понад 600000 фунтів+5% річних компенсації за незаконне розірвання контракту. На сучасні гроші з урахуванням інфляції та купівельної спроможності, це десь $300-400 млн.Сумма могла бути ще більшою (до 2 млн), але трибунал відмовив у виплаті «штрафних збитків».Але “вистачило” і того. Країна, розорена африканськими авантюрами та бажанням королів будувати нові палаци, для сплати боргу змушена була брати кредити, а потім не змогла сплатити вже за ними й в 1902 вдруге за десятиліття оголосила себе банкрутом.Це запустило новий виток кризи і призвело до вбивства короля та революції. Тобто до того, що нині в Португалії республіка, а не монархія, трошки доклалися англійці та американці.Португальці, до речі, англійцям зуміли віддячити. Коли ті воювали з бурами, португальські порти в Мозамбіку стали головним тиловим хабом для повстанців, а дешеві португальські гвинтівки Guedes стали причиною загибелі не одного британця в Південній Африці.Що ж до арбітражу, то ця справа стала важливим прецедентом у міжнародному праві. Цей кейс досі цитується у справах про відповідальність держави за шкоду, завдану іноземним інвесторам. Також використовуються визначенні тоді методи розрахунку компенсацій. Цілком можливо, португальський досвід стане у нагоді, коли росія ослабне настільки, що стане поважати міжнародне право. Тримаємо за це кулаки.Екскурсії у Португалії 👈#russiaisaterroriststate 👉 Підпишіться☕️ Купити мені каву