#КіР_наукаЦими висловами з праці "Мітра-Варуна" Жоржа ДЮМЕЗІЛЯ можна буквально бити правих традиціоналістів (зокрема, й тих, що видали український переклад цієї праці):Об'єкт нашого нинішнього дослідження [роздвоєна "перша функція"] більше не існує в Греції, оскільки жодна форма грецької міфології чи суспільства більше не формується за індоєвропейською схемою "трьох соціальних функцій (або класів)", які збереглися в Індії, в Ірані і в найдавнішому Римі... Зевс, дійсно, головує над божественною ієрархією, але іншого типу, ймовірно, егейського, де Посейдон і морські води, Плутон і підземний світ та інші компоненти складають певну цілісність.
Ми також прокоментували відсутність [у германців] великого священницького інституту, аналогічного інституту брахманів, магів, друїдів або ритуальному римському колегіуму (фламінам і понтифікам), у поєднанні з ідеалом безкласового суспільства (який так сильно вразив Цезаря, коли той зіткнувся з народами, що жили за Рейном).
Як там писав Псевдо-Кесарій, склавіни живуть "автономно і ангегемонічно"...
Коли весь світ одягає квітучі святкові шати, до Яви на золотому коні приїздить прекрасний юний Ярило. В одній руці він тримає сніп колосків, а в іншій - мертву голову, нагадуючи нам про єдність життя та смерті, про вічну коловерть та неминуче переродження. Явившись у всій власній красі, молодий Бог спонукає нас на буйство та шаленість, адже любовна гра на щойно зораному полі - це найкраща жертва для нього. Ярило вступає в сакральний статевий акт з Матірʼю Сирою Землею, кульмінацією якого є вивільнення роси, завдяки якій всі трави починають йти в ріст. Щорічно ми відчуваємо невимовне щастя від приходу Ярого Бога, радісно його вітаємо та вшановуємо требами, а також проводимо обряд заклику Ярила та запліднення Матері-Землі. Поруч із Ярилом також не забуваємо вшанувати богиню молодості та краси, юну ніжну Лелю, яка несе нам весну, тепло та радість, а дівчатам - особливе щастя. Цього року обряд вшанування сил Весни, Ярі та Кохання наша громада проводить 25 квітня, в суботу. Збір о 12:00 біля Сільпо на метро Видубичі. З собою беріть треби, їжу на братчину, обрядовий одяг, а головне - відкрите до Богів серце. З усіх питань можна звертатись в особисті.
#КіР_питанняКажуть, що духи місцевості мають важливе значення у практиці. Тільки он яким чином з ними взаємодіяти (з тим самим домовиком, русалкою) якщо ми їх не бачимо? Як їх побачити? Не зовсім уявляю, що з ними робити, бо у практиці з Богами все по-іншому — вони ж не знаходяться десь конкретно перед тобою.
Існують традиційні способи, які дозволяли з більшою чи меншою долею імовірності побачити духів (домовика, лісовика, русалок тощо). Якщо цікаво, я запланую публікацію серії етнографічних нарисів про ці способи. Для початку я радив би розвивати власну чуйку, пробувати ловити відчуття "присутності", особливо якщо ви знаходитеся в місцях, де, скоріш за все, мешкають духи. Незаперечним є те, що люди Звичаю їх бачили та зустрічали, й доволі часто. Тому додатково я радив би налаштовувати себе на ритми рідного Звичаю, пройнятися традиційним автентичним співом і танцем, наприклад. Це може допомогти вам вийти на той рівень чуття, яким володіли люди, що бачили та взаємодіяли з духами у своєму повсякденні.Важливо пам'ятати, що різні духи частіше проявляються в різний час доби або пору року, у властивих їм місцевостях. Тож практикуватися варто передовсім там і тоді. Приносити треби й слідкувати, чи не поласують ними якісь тварини, що раптом з'являться перед вами. Під час цьогорічного свята Великодня до нас, наприклад, з-за густих кущів раптом вибіг великий пес. Він доброзичливо "привітався" з кожним присутнім, а також уважно обнюхав чури Богів, які Яровит тоді якраз діставав із сумки. Опісля він поласував требою, залишеною окремо під деревом - для духів місцевості. Хоча ми вже не перший рік збираємось на тому місці, цього пса раніше не бачили; він не справляв враження домашнього. Подібне явлення було й на Осенини торік у подобі кота (в іншому місці). Якщо ви язичник, вас не повинно дивувати таке ставлення до "випадкових" деталей та зустрічей.Що стосується Богів, то не можу погодитися: Їхні прояви під час обряду знаходяться буквально перед вами, якщо мова про Вогнебога, Дажбога, Стрибога, Матінку Землю й Матінку Воду, - і не тільки. Якщо ж прояви у Природі відсутні, ми використовуємо чури (різьблені образи) або атрибути, через які Боги так само проявляються в конкретному місці - перед вами (а також насправді й у вас самих, мов у дзеркалі). Задати питання
#КіР_питанняЧи погоджуєтеся ви з думкою Алена Бенуа про те що "християнство — це більшовизм Античності"?
Між модерним більшовизмом та християнством Античності можна натягнути (саме натягнути, мов сову на глобус) деякі паралелі. Як більшовизм виявився найгіршою формою соціалізму, яка здобула перемогу завдяки інтеграції в те, проти чого боролася, - до імперського державного апарату, так і християнство було найгіршим із елліністичних культів, які в той час пропонували "шляхи порятунку" для окремих людей та народів. І так само християнство здобулося перемогу завдяки інтеграції до імперського державного апарату, якому від початку опонувало. Однак усе це не означає, що елліністичні релігії чи соціалізм самі по собі були кепськими, чи що проти імперського державного апарату не слід було боротися. Справедливості заради, до Бенуа цю думку буквально висловлював Ніцше, а також Мірча Еліаде, який пропонував розглядати різні модерні ідеології, зокрема і більшовизм, як есхатологічні релігійні культи. Утім, як я зазначав у "Язичниках атомного віку", сучасні язичники за своїм екзистенційним та соціально-культурним станом іноді нагадують ранніх християн, що замріяно несуть Благу Вість у стрімко деградуючий світ.Задати питання
#КіР_практикаПісля того, як "З Богами у серці" була надрукована, я усвідомив, що в ній доволі мало написано про одне з ключових понять Рідновірства - жертву - й саму практику жертвопринесення. Можливо, це видавалося надто очевидним і водночас "розсіяним" по інших розділах. Так чи інакше, я вирішив надолужити цю прогалину і підготував об'ємну (2+ години) лекцію на цю тему. Разом із присутніми розглянемо основні історичні джерела, які розповідають про практики жертвопринесення у давніх слов'ян, залишки цих практик в традиційній народній культурі XVIII-XX століть (зокрема календарні та будівельні ритуали), а також різні недолугі інтерпретації цих джерел, які накопичилися в науковій літературі. Не оминемо увагою і згадки про "людські жертвопринесення", що найбільше збуджують різних "хейтерів" Язичництва 🙂Однак передовсім будемо говорити про те, що, як і коли приносять в жертву сучасні рідновіри - від регулярних обрядів вдома чи на капищі до внутрішнього езотеричного тлумачення жертви. 15 березня (неділя), 17:00Захід відбудеться офлайн в Одесі, в антикафе "Підпілля" (вул. Канатна, 79)Вхід вільний, на умовах free donation на розвиток антикафе. Якщо є питання - пишіть в коментарях або в приватні повідомлення.
#КіР_рідновірствоУ цій книзі, до речі, наводяться цікаві метафізичні уявлення й практики, що їх притримується сам Томпсон та його оточення, вважаючи це автентичним спадком західноєвропейської язичницької духовності. Ці уявлення й практики дивовижно схожі на наші, слов'янські: ходіння посолонь, вшанування водних джерел (зокрема, через требу рушниками, стрічками, полотном), уявлення про закладних мерців.Наприкінці наводиться сценарій обряду, який також цілком відповідає усталеним рідновірським практикам. Громада збирається в коло, жрець із запаленою свічкою, рухаючись посолонь, очищує та замикає священний простір обряду. Крім того, він, а також кожен учасник обряду, на цьому етапі прославляє Сили Природи (стихії). Потім учасники по черзі вшановують Предків, а далі приносять у жертву їжу та напої, частину яких споживають самі, розділяючи трапезу з Богами. Якщо має місце певне календарне свято, відбуваються обрядові дії, характерні для нього. Завершується все братчиною, як і у нас. Оце все дійсно було дуже цікаво з практичної точки зору.
#КіР_рідновірствоБоги існують як незалежні від нас сутності, віримо ми в них чи ні. Однак саме ми оприявнюємо Їх на Землі (world them into the earth). І те, як ми Їх оприявнюємо (заземлюємо? втілюємо?), залежить від того, чим ми займаємось, хто ми такі та який світ ми будуємо навколо себе... Справжня пожертва, яку ми даємо Богам, точно така ж, як і та, що ми даруємо кожній живій сутності, - це акт оприявнення (act of wordling). Коли я приношу жертви [валійській Богині] Аріанрод, Вона не п'є той мед. Натомість шляхом принесення Їй в дар меду або квітів, я оприявнюю Її на Землі, жертвуючи ці речі...
Wildermuth, Rhid. Worlding the Gods, цит. за: Thompson C.S. Pagan Anarchism. - Gods&Radicals, 2016.Цікава концепція, однак рідновіри вважають, що Боги Самі являють Себе у світі, більше того, світ як такий і зітканий із проявів Божеств. Утім, людська свідомість дійсно тут грає певну роль, надаючи Богам конкретних персоніфікованих образів. Як я зазначав у "Язичниках атомного віку":Боги є безформними і безіменними (це не позбавляє Їх свідомості – втім, чи в тому розумінні свідомості, до якого ми звикли у своєму людському бутті?). Постійно діючи в різних комбінаціях в різних місцях Всесвіту, переплітаючись і переливаючись, ці Сили представляють світ Яви як суцільне Богоявлення (ієрофанію), знаки якого язичник повинен вчитися читати... Проходячи крізь (під)свідомість людини, обумовлену суспільними і культурними реаліями, а також архетипами (в юнгіанському сенсі – структурами психіки, котрі є плодом не індивідуального, а колективного досвіду), ці Сили набувають конкретних і персоніфікованих образів – власне Перуна, Ісіди, Зевса тощо. Підкреслюємо: на нашу думку, ці образи, безумовно відмінні один від одного, існують виключно у свідомості самих вірян.Утім, невірно було б казати, що люди вигадують образи Богів. Ні, ці образи народжуються через синергію Самих Богів та людської свідомості. Підкреслюю активну роль Сил у попередньому абзаці: Вони проходять і Вони набувають. Через ці образи людям легше взаємодіяти з Богами й віднаходити себе в Їхніх переплетіннях.
КОЛЯДА В ОДЕСІ 21 грудняВимкнути світло (якщо воно раптом буде). Запалити свічки. Відкласти подалі усі "чорні дзеркала", що надокучливо крякають щохвилини. У колі друзів напівпошепки розповідати бувальщини про відьом, упирів і домовиків. Наприклад, отаку:"Полюбились парень з дівкою і собирались, як водиться, побраться. Цоп - восени того парубка забрали в солдати і погнали кудись далеко; а дівчина його так і осталась. От в городі тім, чи станиці, чи де там він служив, одна дівка оп`ять возьми і влюбись в його і до того влюбись, що хоть питлю на шею. Вже вона шо, не шо - так ні, він до неї просто ніяк, стало бить, домашнеї ще не забув. Томилась та дівка, томилась, а далі невмочь їй стало і призналась своїй матері: так і так, ка`, жисть свою ришу. А мати її була відьма. Звісно, матері жаль своєї дитини, вона і здумала причарувать до дочки того солдата. Зробиться, було, ось якою ни такою разкрасавицею і явиться до його уночі, начне коло його ластиться, припадати, і так його щоночі ізмучи, що він на ранок встає, як вялий. Довго він терпів, мовчав, наконець токо став жаліться гундирю: так і так, дядя, говорить: просто ніззя жить, шо за красавиця - і сам не знаю, ну только спокою мені не даєть. А гундиряка той, похоже, був дока по цим частям. "Вот, - говорить, - не знаєш што, ето ведьма; хошь, поменяємся местамі, я її проучу!". Той, звісно, зо всім удовольствієм. На другу ніч гундир ліг на постелі солдата і заховав під подушки вуздечку. От являїться оп`ять відьма, він зараз - кидь на неї вуздечку та: тпру! - вона вдруг зробилась кобилою. То тоді сів на неї верхи і давай ганяти. Ганяв, ганяв, аж поки мило на ній впало, а далі посадив ще й солдата. І так уходили сердешну, що вона ледве на ногах держалась. Потім повели її в кузню, підкували її на всі чотири і оп`ять начали кататься. На зорі гундир зняв з кобили вуздечку, одарив нею її по спині, і вона оп`ять зробилась бабою. Ледве жива потинялась відьма додому, побрязкуючи підковами, залізла на піч та й плаче; дочка тож плаче, і не знають, як горю своєму пособить, а далі решились просить тож гундиря, щоб він положив гнів на милость. Він повів її в кузню і розкував".(Зі збірки бувальщин, зібраних Петром Івановим у Куп`янському повіті Харківської губернії наприкінці ХІХ століття; стиль тексту збережений, лише транслітерований українською)Оцим будемо займатися з тими, хто прийде на свято Коляди до "Підпілля" і залишиться після обряду. Крім того, будуть традиційні ворожіння із воском та попелом - мить сонцестояння дуже сприятлива для таких занять.
З огляду на теорії, які виробила секулярна наука в дослідженні міфології, культури та релігії я можу з впевненістю стверджувати, шо рідновірам необхідно виробити власну теорію, яка б пояснювала етіологію казки, міфологічний світогляд народу традиції народу, тощо. Рівно як і саме сакральне та Богів. Адже списувати міф та сакральні сюжети до пояснення погодних явищ та природних процесів або виключно людською фантазією надто примітивно навіть для сучасної наукиСхожу думку висловлює Ведослав Долгочуб у своїй книзі "Язичники Атомного Віку", проте якщо він писав про важливість побудови власної теорії про появу цивілізацій (актуальність якої досі висока), то в нашому випадку постає проблема у відсутності руського¹ бачення міфу, казки, народної творчості, тощо в галузях науки, які досліджують дані явища. А отже окрім традиційних для рідновір'я проблем з богознавством (які засновані на приказці "де двоє русинів там три волхви") виникають проблеми легітимізації сакрального світогляду як прийнятного та обґрунтованого в суспільстві та науковій спільноті#Думки_в_тексті #КазкиВарвари Нової Європи
СВЯТО КОЛЯДИ В ОДЕСІ 21 ГРУДНЯНаші Предки вірили, що людина живе й дихає в унісон із Всесвітом, і допомагає їй у цьому виконання щорічних обрядів. Дні коротшають, небо оповите сірими хмарами, навколо морози та сирість - так ще й обов'язково життя в останній період року нерідко йде шкереберть. Тому у священний час народження Сонця нового року має відбутися обряд, який приводить світ і життя до ладу, гармонії. Цей обряд чудово зберігся народом у його прадавніх звичаях. Громада "Мокоша" запрошує всіх бажаючих взяти участь у такому святі ладування 21 грудня в центрі Одеси, в антикафе "Підпілля". Як ми зазвичай відзначаємо Коляду, Різдво Сонця?🌞 Співаємо стародавні колядки - так, як це робили колись, гуртовим автентичним співом. 🌞 Накриваємо святковий стіл із традиційними народними стравами.🌞 Проводимо тайнодійство оновлення вогню.🌞 Граємо у настільні ігри на кшталт стародавньої "тавлії".🌞 У затишному дружньому колі розповідаємо страшні й не дуже бувальщини.🌞 І, звісно, згадуємо наших друзів, побратимів і посестер, які загинули за свободу нашого народу. ✍ Ви можете запропонувати свій майстер-клас із тих знань чи умінь, якими хотіли б поділитися з іншими людьми на Коляду. Час збору: 16:30.Місце: Одеса, вул. Канатна, 79.Умови участі: free donation (рекомендована сума - 200 грн. на організаційні витрати й розвиток арт-простору).Бажано мати з собою (на собі) традиційне українське вбрання, щонайменше - вишиті сорочки. Якщо бажаєте долучитися до приготування страв - пишіть у коментарях.Свято відбудеться і за відсутності електрики - зрештою, ми завжди проводимо його при свічках 🙂З усіх питань можна звертатися за телефонами:067-736-05-63063-575-89-10(Валентин)
TGLIST.COM.UA
