Декілька днів тому ми колективно згадували, коли стартував проєкт, що згодом став DIVOCHE.MEDIA. Виявилося, що це сталося 3 червня, 13 років тому.У журналістиці я, якщо рахувати від першої роботи, уже близько 20 років.Дуже стрьомна математика, якщо чесно. З точки зору розвитку людства це шлях від диктофона з крихітною пам’яттю та спеціального навушника для запису телефонних розмов до всіх можливостей ШІ.Рефлексувати про професію, сродну працю, важливість зробленого й запланованого я можу довго (і досить нудно), але рідко при людях.Від особистої потреби в серйозному ставленні до себе з боку інших до спокійної точки серйозного ставлення до себе від себе – довгий шлях. Коли вже не треба нічого доводити іншим, залишається щоразу щось доводити собі.Наприклад, що робота, яку я обрала так давно, досі драйвить і навіть радує.І я щиро захоплююся колегами, яких теж драйвить. Які створюють, пишуть, знімають, тримаються, відбивають потоки негативу й критики (бо здебільшого всі навколо знають, як правильно робити медіа), дискутують, діляться й підтримують одне одного.Проте весь мій шлях у професії ми говоримо про одне й те саме — про брак грошей у сфері. Студентки розповідають, що ще в університеті їх готують до цього безгрошів’я, а це не дуже надихає обирати журналістику.Не те щоб усе погано. Але й не те щоб дуже добре. У цьому є певна стабільність.Втім зараз у кожної й кожного є можливість підтримати незалежні медіа підпискою або донатом. Так, це дійсно має значення. Я, звісно, порадила б обрати DIVOCHE.MEDIA. Проте радує, що у вас є можливість обирати з багатьох крутих медіа. https://divoche.media/support/Фото 2017 року, здається.