Лютий сповнений ''лютих'' дат, і вони з’єднані між собою невидимою лінією спротиву, що тягнеться від київських барикад до нинішніх окопів. Дванадцять років від захоплення Криму стали початком довгого наступу на нашу свободу, День Героїв Небесної Сотні нагадує про першу кров новітньої боротьби, а завтра на календарі знову 24 лютого - день, що чотири роки тому приніс повномасштабне вторгнення. Того ранку 2022 року вибухи прокотилися країною, і разом із ними впали тисячі мирних ранків, тисячі спокійних планів, тисячі людських надій. Палали квартали, руйнувалися мости, нищилися пам’ятки культури, що берегли голоси століть, і разом із камінням сипалися життя - безцінні, неповторні, обірвані на півслові. Вже майже чотири роки країна живе під тягарем великих втрат, але й під знаком великої мужності, бо там, де vорог ніс руїну, постав мур із живих сердець. Захисники прийняли удар і стоять досі - у холоді, під обстрілами, у безсонних ночах, щоб ми могли працювати, вчитися, обіймати дітей. Боротьба триває - вона вимагає єдності й щоденної підтримки, бо фронт і тил поєднані однією відповідальністю. У скорботі схиляємо голови перед полеглими, у вдячності низько вклоняємося тим, хто боронить державу. Лютий важкий, але він гартує характер нації! Підтримуймо військових, допомагаймо щодня, бо в цій єдності народжується сила, яка веде до перемоги.