📚

"Sisters in Yellow", Mieko Kawakami
#прочитане #fiction

Because yellow was the color of fortune. And fortune meant that money flowed to you.

🌟

Сорокарічна Хана бачить у новинах, що жінку, яку вона близько знала у юності, судять - буцімто та насильно тримала в квартирі молоду дівчину та знущалася з неї. Цей заголовок змушує Хану згадувати про усе те, що вона два десятиліття намагалася забути - про пізні 90-ті, нічне життя Токіо, музику X Japan, дівочу дружбу, мутні незаконні справи та історію, що закінчилася чиєюсь смертю.

🌟

"Сестри у жовтому" - це coming of age історія, яка поступово нарощує рівень напруги, перетворюючись у майже кримінальний трилер, а у фіналі добиває доволі буденним та простим трагізмом людського життя. За настроєм та швидкістю руху сюжету - деякі повороти тут навіть з ноткою мелодрами - мені "Сестри" не дуже схожі на інші книжки авторки, дуже повільні та інтроспективні, хіба що "Heaven" оцією постійною загрозою жорстокості, та й те не зовсім.

🌟

Але, все ж, як і у кожній книзі Кавакамі, що я читала, є чіткий центральний мотив, до якого ми повертаємося знову, знову і знову, і тут це - гроші. Як важко їх заробити, легко втратити та яку величезну владу вони мають над нами.

🌟

Жовтий - колір багатства у фен-шуї. Того, чого Хані - старшокласниці на початку книги - відчайдушно не вистачає. Тож, коли на її шляху зустрічається яскрава та весела Кіміко, подруга її матері, у чиєму імені також захований заповітний жовтий колір, Хана довго не розмірковує та тікає з нею до Токіо, аби відкрити бар.

🌟

Хана - забобонна, але незламно оптимістична - починає збирати жовті предмети та ставити їх на поличку, вірячи, що їхня сила обов'язково притягне багатство та успіх. І спершу вона здається доволі простою героїнею, таким собі наївним, але працьовитим дівчам, але, потроху, розкривається її більш темна та нездорова сторона, а наприкінці я взагалі почала сумніватися у тому, наскільки вона надійна оповідачка.

🌟

Взагалі, "Сестри" здалися мені якоюсь якщо не відповіддю на, то субверсією отого типу історій про затишне кафе та знайдену родину штибу умовних "Легенд і лате" (нічого не маю проти, лише до прикладу). Бо як розраховувати на щасливий, зігріваючий фінал, якщо твоя, здавалося б, менторка, сама ментально більша дитина за тебе? Якщоу вашому барі крутять мутні справи якісь незнайомі люди? Якщо, щоб заробити, тобі треба всю ніч випивати зі старшими чоловіками? Де брати гроші - багато грошів, терміново - якщо ти не закінчила школу і в тебе навіть немає документів? Наскільки далеко можна зайти?

Even though we'd been here together the whole time, I felt as if we hadn't met in ages.

🌟

Над героїнями - бідними, маргіналізованими, беззахисними жінками - постійно нависає загроза, яка дисонує з оповіддю Хани у дусі "це були найкращі часи, хоча ну так, інколи були кріпові клієнти"; і я переконана, що ефект навмисний. Бо, по-перше, тут є дуже ілюстративні другорядні герої, Хані багато у чому відносно щастить; а, по-друге, постійно присутнім мотивом тут є байдужість до життя, відчуження, заніміння та ігнорування того, що навколо, уникнення болючого зіткнення з правдою.

I didn't have any memories worth looking back on, and I didn't know how to figure things out either.

🌟

Хана сліпа не тільки до цього - мої сапфічно-павучі чуття трохи подають сигнал щодо того, як вона говорить про інших жінок - зокрема, Котомі, хостес у нічному клубі, але ця тема ніколи не розвивається. Крім того, є питання фіналу (отут легенькі спойлери): мені як читачці не вистачило відповідей ні на питання, що з Кіміко у "теперішньому", ані що ж то була за історія зі знущанням над іншою дівчиною. Але, якщо враховувати все, що ми знаємо про Хану і те, як життя її вчило не задавати запитань - все цілком робить сенс.

🌟

Є у цій книжці трохи нюансів-нерівностей, є трохи провисаючих моментів, але це дещо нова грань моєї улюбленої письменниці, і процесом читання я щиро насолоджувалася. Але починати знайомство з Кавакамі незмінно раджу з "Breasts and Eggs".